ЛЮДИНЕ — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

ста́ти люди́ною.

Зрости духовно, виробити кращі риси характеру і поведінки. Приклади

Усі за тебе переживають, хочуть, щоб ти людиною став, маму свою не соромив… (О. Гончар)

хоч би тобі́ [одна́] жива́ люди́на [показа́лася].

Нікого ніде не видно; абсолютно нікого немає. Приклади

Через півгодини хоч би тобі жива людина показалася на вулиці (Панас Мирний)

зроби́ти люди́ну з кого.

Допомогти кому-небудь зайняти певне становище в суспільстві, навчити чомусь, виховати когось. Приклади

Йону-бессарабця Хаєцький взяв до себе в їздові, пообіцявши зробити з нього людину (О. Гончар)
Аби він був одружений на одній з його дочок — навчився б усьому любісінько. О, доньки його хоч з кого зроблять людину (М. Стельмах)

бо́жа люди́на.

Угодний Богу; співець, кобзар і т.ін. Приклади

Біля воріт спинився старий кобзар… Ні, лірник… Та все ж людина божа, бродячий бард! (В. Шевчук)
У народі кобзарів називали божими людьми, вони були у великій пошані (Наука і культура..)

на́ша (своя́) люди́на.

Близький, чимсь схожий, підходить, потрібний і т.ін. Приклади

Ефект своєї людини посилюється також за рахунок будь-якої іншої схожості: біографічних подробиць, обставин життя, вживаної лексики, стилю поведінки, навіть одягу (З журналу). Товканець мав на кожному селі своїх людей. Єдним [одним] давав гроші, других гостив (Народні оповідання)
Встряне [агент] в компанію, скрізь він своя людина (М. Коцюбинський)
Якби хтось пильнував за молодиком, відразу здогадався б — не наша людина (А. Крижанівський)

Зайва людина.

Походження вислову пов'язують з назвою оповідання І. Тургенєва «Щоденник зайвої людини» (1850). Вислів означає тип людини, що через несприятливі суспільні умови не може знайти застосування своїм здібностям. Приклади

Та головне для Хвильового було в тому, що він бачив, як у «розкладі вершків нашого суспільства» висувається «харя» великодержавного шовініста… Натиск цієї сили наводить Карка на сумний висновок: «Невже я зайвий чоловік тому, що безумно люблю Україну?». (І. Кошелівець, Розмови в дорозі до себе)
Ми — останні з могікан, остання фаланга зайвих людей. І, передчуваючи свою остаточну загибель, ми теж норовимо укусити когось за руку. (М. Хвильовий, Санаторійна зона)

Людина — істота суспільна.

Слова грецького філософа Арістотеля (384—322 до н. е.) з його твору «Політика»: «Людина за природою своєю — істота суспільна». Вислів набув поширення після використання його в «Персидських листах» (1721) французького письменника Ш. Л. Монтеск'є. Приклади

Тема «людина й природа» належить до так званих вічних тем художнього письменства, і не треба, власне кажучи, пояснювати, чому це так: людина сама є часткою природи… і разом з тим, як істота розумна й соціальна, вона протистоїть природному світові, перебуваючи з ним у складних, суперечливих, завжди історично обумовлених взаємозв'язках. (Л. Новиченко, «Вся безліч животвору»)

Людина людині вовк.

Цитата з комедії римського драматурга Плавта (близько 254—184 до н. е.) «Осли». Латинською мовою — «Homo homini lupus est».
Вживається як формула крайнього егоїзму й ворожнечі між людьми. Приклади

— Я на суддів не ремствую… Вони по закону судили…
А от на людей ще й зараз кипить серце…
Людина людині — вовк… Отак і мене до тюрми опустили.
(В. Собко, Матвіївська затока)
Ходиш між людьми, як між вовками. Одно — стережешся. Скрізь насторожені вуха. Скрізь простягнені руки. Бідний в убогого тягне сорочку із плота, сусід у сусіда, батько у сина. «Між людьми, як між вовками». (М. Коцюбинський, Intermezzo)

Людина мисляча.

За науковою антропологічною класифікацією, Homo sapiens з'явився близько 35 тисяч років тому і дав початок розвиткові людського роду, який триває й у наш час. Приклади

Теоретично ми змолоду знаємо й залюбки повторюємо максиму: Homo sapiens — складна істота. Але це знання не озброює нас до кінця віку перед несподіванками… (І. Кошелівець, Розмови в дорозі до себе)

Людина — тлін.

Вислів пов'язано з біблійною розповіддю про вигнання з раю Адама й Єви. Бог, караючи їх за гріхопадіння, сказав, звертаючись до Адама: «Земля єси і одійдеш у землю» (Буття, з, 19). Приклади

…пливіть в човнах по морю синьому
знайдіте царство вічних змін
людина жах і біль свій кинь йому
бо все ж ти завжди тлін.
(М. Семенко, Поезопісня)

Людина у футлярі.

Назва оповідання А. Чехова (1898), героєм якого є вчитель — боягуз і ретроград: «В цієї людини спостерігалося постійне й непереможне прагнення оточити себе оболонкою, створити собі, так би мовити, футляр…».
Так звуть людину, яка боїться усього нового, ховається від життя. Приклади

В кількох оповіданнях Чумака виступає характерний образ гімназичного інспектора, своєрідної «людини в футлярі», сухаря і кар'єриста. (С. Крижанівський, Художні відкриття)

Маленька людина.

Образ «маленької людини» — безправного дрібного чиновника Акакія Акакійовича Башмачкина — вперше у світовій літературі створив М. Гоголь (1809—1852) у повісті «Шинель». Приклади

Сприйняту Достоєвським ідею Гоголя про «маленьку людину», — чи ми не можемо побачити й крізь комплекс меншовартості зрусифікованого українця, крізь його пошук величі духу людського і самоствердження, самоусвідомлення себе особистістю вартісною, високою. (Ю. Покальчук, Україна і Росія: вчора і сьогодні)

Не одним хлібом живе людина.

Цитата з Біблії. З цими словами Мойсей звернувся до юдеїв після того, як Бог дав йому скрижалі із заповідями: «Не одним хлібом живе людина, але всяким словом, що виходить з уст Господа» (Второзаконня, 8, 3). Вислів повторюється й у Євангелії, його промовляє Ісус Христос, відкидаючи спокуси диявола в пустині (Матв. 4,4; Лука, 4, 4).
Значення вислову: людина не може обмежитися лише задоволенням матеріальних потреб, вона повинна жити духовним життям. Приклади

Нещасні люди!.. В поті чола добуваючи собі хліб, що вони, крім цього, мають, бо ж євангельська істина — не хлібом самим житиме людина — істиною залишається й тепер… (М. Могилянський, Честь)
Річард:
Вони так щиро билися за волю,
за правду й за святеє боже слово.
І тут живуть не за єдиним хлібом.
(Леся Українка, У пущі)
Не дав і поїсти хлопцеві гаразд. Аж розсердилась Мотузчиха, а Якимові сміх:
— Не хлібом єдиним жив буде чоловік, тітко Марино. Та після лікарні багацько і їсти ніззя. (А. Головко, Бур'ян)

Підпільна людина.

Персонаж «Записок з підпілля» (1864) Ф. Достоєвського, ірраціоналіст, який прагне абсолютної свободи. Приклади

Справді, грою часто вимірюється спосіб здійснення потаємних задумів «підпільної» людини. Акти помсти, самозвеличення і компенсації дрібних поразок розігруються насамперед в уяві. (О. Білий, Нарцис, або Спроба побудови «теорії пошлості»)

Стиль — це людина.

Вислів належить французькому природознавцеві Ж. Бюффону. У промові 25 серпня 1763 р. при обранні його до Французької академії Бюффон сказав, що стиль є неповторною особливістю людини, яка відрізняє її від інших, тоді як ідеї можуть належати багатьом.
Згодом вислів було переосмислено: стиль відображає природні здібності та особисті якості людини. Приклади

Особистість людини-творця визначає неповторність її стилю. Стиль — це людина, але людина — не тільки стиль. (С. Крижанівський, Художні відкриття)
То був виразно біблійний стиль, стиль старозавітніх пророків, з прирівнянням пролетаріату до «вибраного народу», з натяком на власну ролю вождя й Мойсея. Недарма сказано, що стиль — це сама істота автора. (Є. Маланюк, До проблеми большевизму)

Я людина, і ніщо людське мені не чуже.

Цей вислів (латинською мовою — «Homo sum: humani nihil a me alienum puto») походить з комедії римського письменника Теренція (II ст. до н. е.) «Самобичувальник», яка була переробкою комедії грецького письменника Менандра. У Теренція фраза звучить іронічно: вживаючи її, персонаж виправдує свою схильність до поширення пліток.
У сучасній мові вислів означає: навіть найкраща людина має свої недоліки. Приклади

Лицем до читача — зовсім не означає позбавитись власних розуму й смислу, а тільки не зрікатись гордої впевненості — homo sum et nihil humani a me alienum esseputo… а звідси vice versa — все, властиве мені, мусить бути не чужим і іншим — не тепер, так у четвер… (М. Могилянський, Честь)
Кравчині чужий офіційний оптимізм, він глибоко страждає і про це не соромиться сказати: «Не можу я співати й танцювати, не дратуй мене, не пригноблюй… Я людина!..» Він — людина, і ніщо людське йому не чуже. (Б. Буряк, Художник і життя)