ЛЮДИНЕ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: відбирати людині життя; позбавляти людину життя

Правильніше: що він за людина?; що він за один?

Правильніше: еолова арфа

Правильніше: святе та боже на чорта схоже

Правильніше: тямуща людина

Правильніше: бита голова; битий жак; людина бувала; бувалий, бувалець

Правильніше: навіть мошки не потравить

Правильніше: як сало в посилці

Правильніше: води не скаламутить

Правильніше: самозакоханий нарцис

Правильніше: засмучена людина

Правильніше: сіра свита

Правильніше: запроданець

Правильніше: ангельський голосок, та чортова думка

Правильніше: язик без кісток

Правильніше: стороння особа; чужа людина

Правильніше: валаамова ослиця

Правильніше: не банька дьогтю

Правильніше: пішаниця

Правильніше: підколодна (потайна) гадюка; потайний собака; старий лис; стара лисиця

Правильніше: переводити стрілки

Правильніше: лантух (мішок) з половою

Правильніше: дволикий янус

Правильніше: тютя з полив'яним носом; лантух з половою

Правильніше: баба базарна

Правильніше: вітер у голові віє (грає, свище, посвистує)

Правильніше: лантух (мішок) з половою

Правильніше: голова з вухами; голова половою (соломою, клоччям) набита

Правильніше: мотузяна душа

Правильніше: без віри й честі

Правильніше: хоч кіл (кілок) на голові теши; хоч головою об стіну товчи

Правильніше: незнайомець; людина з вулиці; незнаний; небачений; невиданий

Правильніше: сам собі пан

Правильніше: бісова личина

Правильніше: невеликого (невисокого, недалекого) розуму людина; небагата (бідна) на розум людина

Правильніше: старять людину не літа, а біда; коли біда діє, голова біліє; день меркне від ночі, а чоловік – від горя; горе натерло (нахилило)

Правильніше: лицар печального образу

Правильніше: настирлива (настирна, уїдлива, улізлива, ув'язлива, учеписта) людина

Правильніше: свята наївність (простота)

Правильніше: жовтороте пташеня

Правильніше: тертий калач

Правильніше: як переїжджа сваха

Правильніше: глуха тетеря

Правильніше: адвокат диявола

Правильніше: ні бум-бум

Правильніше: блудлива овечка

Правильніше: заблукана вівця

Правильніше: дурноляп; мастак верзти казна-що

Правильніше: гострий на язик

Правильніше: ранній птах

Правильніше: мастак на всі руки

Правильніше: біла ворона

Правильніше: відрізана скибка

Правильніше: блудлива овечка

Правильніше: каліф на годину

Правильніше: майстер своєї справи

Правильніше: геркулес на роздоріжжі

Правильніше: живий труп; ходячий мертвець

Правильніше: надійна рука

Правильніше: мастак на всякі штуки

Правильніше: вже не молодий

Правильніше: людина давнього гарту

Правильніше: винятково добра людина; людина виняткової доброти

Правильніше: стара торба; старе луб'я

Правильніше: ні се ні те; ні риба ні м'ясо; ні рак ні риба; ні пес ні баран; ні пава ні ґава; ні два ні півтора; ні богові свічка ні чортові кочерга; ні швець ні жнець; ні грач ні помагач

Правильніше: кирпата людина; кирпа; кирпань

Правильніше: людина з живчиком (з перчиком)

Правильніше: лицар без страху і догани

Правильніше: шукач пригод

Правильніше: вовк в овечій шкурі

Правильніше: особа; людина

Правильніше: про вовка промовка

Правильніше: ні сват ні брат

Правильніше: серпанкова панночка

Правильніше: славнозвісна людина

Правильніше: ні з лиця, ні з росту

Правильніше: гарячий на руку; гаряча голова

Правильніше: несита пелька; ласий на чужі ковбаси

Правильніше: щира (сердечна, щиросерда) людина; душа щира

Правильніше: лантух (мішок) з кістками (з маслаками)

Правильніше: пісок сиплеться

Правильніше: боже теля

Правильніше: тихіший за воду, нижчий за траву

Правильніше: вірну людину пізнаєш у лиху годину

Правильніше: мастак на всякі штуки

Правильніше: як п'ять копійок вкупі

Правильніше: комашини не скривдить; невинне ягня; ангельська душа; добрий собака на вітер не гавкає

Правильніше: не від світу цього

Правильніше: як яка людина

Правильніше: благородна людина

Правильніше: гостра на язик (дотепна) людина

Правильніше: мастак на всі руки

Правильніше: велика риба

Правильніше: побожна (богомільна) людина

Правильніше: важна (велика, значна) особа (персона); великої руки людина

Правильніше: май совість!

Правильніше: старий лис; стара лисиця; битий собака; битий жак (жук); бита голова; стріляний горобець

Правильніше: ділова людина; підприємець

Правильніше: тягнибіда; нетяга

Правильніше: нечиста рука

Правильніше: птаха небесна

Правильніше: вівця, що заблукала

Правильніше: неграмотна (неписьменна) людина

Правильніше: ні жук ні рак; ні смажене ні парене; мокра курка

Правильніше: мудра голова; тямовитий (головатий, битий на голову) чоловік; розуму як накладено; розумний; мудрий; ніби всі розуми поїв

Правильніше: живий труп; ходячий мертвець

Правильніше: зажера; ненажера; неситий; захланник; захланний; несите око

У практиці сучасної мови слова людина і чоловік нерідко виступають як синоніми, проте семантичне ототожнення їх не завжди можна виправдати, оскільки кожне з цих слів має певні особливості.
Слово людина найчастіше вживається у значенні «жива істота, якій властиві мислення, мова та здатність створювати й використовувати знаряддя в процесі суспільної праці».

Ти знаєш, друже мій,
Що вся краса і велич вся природи —
Лише алмазні сходи, по яких
У височінь людина йде невтомна,
Що наша воля цей прекрасний цвіт
Зробити хоче, може, зробить кращим
У сто разів, у міліон разів.
(М. Рильський.)

«Довге життя серед природи, звичка до самотності, до споглядання, без сумніву, впливають на людину, надаючи їй рис» які не властиві жителю шумливого міста з його динамічним напруженим пульсом життя і з особливим станом завжди збуджених нервів. Жителі великих міст здаються більш яскравими» духовно свіжішими» але найдовші віком люди — садівники й пасічники». (О. Довженко.)
У значенні «носій найкращих моральних та інтелектуальних якостей» вживається тільки слово людина: «Людина — це звучить гордо» ; «Про нашого вчителя можна сказати» що це Людина з великої літери». У такому значенні вжити слово чоловік замість людина не можна.
Навпаки» тільки слово чоловік можна сполучати з кількісним числівником» наприклад: «До кімнати увійшло п'ять чоловік», а не «п'ять людей» (коли змінити звичайний порядок слів, тобто коли поставити кількісний числівник після слова чоловік, то словосполучення типу «чоловік п'ять» виражатиме неточність, приблизність твердження). Те саме стосується числівників неозначених: «До кімнати увійшло кілька (декілька, кільканадцять, кількадесят) чоловік», а не «декілька людей». Зате збірні числівники двоє, троє, четверо, семеро, тридцятеро сполучаються тільки зі словом люди (збірні числівники можуть виступати і без слова люди, яке при цьому мають на увазі). Наприклад: «До кімнати увійшло троє людей». — «До кімнати увійшло троє».
Із словом люди сполучаються також дробові числівники» коли йдеться про масу людей» гурт, колектив: «Половина людей поїхала на роботу в село» (або «Половина поїхала на роботу в село»).
Проте часом, коли йдеться про якісь властивості, особливості людини, у певному значенні слова людина і чоловік уживаються паралельно: «Він людина порядна» — «Він чоловік порядний» (зрозуміло, що про жінку в такому разі кажуть людина: «Вона людина порядна»). «Примар апатично кліпнув очима, а писар, настовбурчивши вуса та вирячивши котячі очі, зігнувся так, що робив враження людини, в котрої від страшного болю втягло назад живіт». (М. Коцюбинський.) «Охоронець пильно глянув на Дороша і, вирішивши» очевидно» що ця людина цілком заслуговує на довір'я, крикнув комусь у двір» щоб відкрили ворота». (Григорій Тютюнник.) «Не той чоловік вбогий» що багатства стратив, а той, що не дбає ні об чім, що йому нічого не маниться». (Марко Вовчок.)
Вживання слова чоловік, а не людина, часто підкреслює, що йдеться про особу чоловічої статі. Порівн.: «Більше за всіх кричав чоловік у фуфайці, підперезаний кулеметною стрічкою». (Григорій Тютюнник.) Якби тут ужити слово людина, то не можна було б зрозуміти, про кого йде мова — про чоловіка чи про жінку: «Більше за всіх кричала людина у фуфайці, підперезана кулеметною стрічкою». Або коли в реченні «Декотрі чоловіки дов'язували снопи, декотрі рушили до панського лану». (І. Нечуй-Левицький.) вжити слово люди, можна було б подумати, що в цій роботі брали участь і жінки, або навіть що її виконували самі лише жінки.
Слово чоловік виступає також як синонім розмовного «дядько»: «Старшина, здоровий гарний чоловік, стояв біля стола та все засукував рукави своєї защібнутої на гаплики свитки, неначе збиравсь до якоїсь роботи». (М. Коцюбинський.) «У дверях стояв низенький, натоптуваний чоловік, з лисиною на голові, з круглим, гладко виголеним лицем». (Панас Мирний.) «Аж ось іде [Василь] своєю дорогою, бачить, чоловік віз мішки від вітряка, та вісь йому й уломилась». (Г. Квітка-Основ'яненко.)
Поширеним є вживання слова чоловік у значенні «одружена особа чоловічої статі»: «— От, може, наріжуть землю, тоді інакше заживемо, — світяться очі далекою надією. І жінка стрепенулась од неї, підійшла ближче до чоловіка». (М. Стельмах.) «Гнат увійшов у хату. Олександра з презирством, наче зачіпаючи, глянула на чоловіка». (М. Коцюбинський.)
З мовної практики відомо, що така багатозначність слова чоловік може призвести до смислової двозначності, невиразності. Наприклад, із речення «Чоловік він був добрий, чуйний, уважний» не зрозуміло, чи людина ця була привітною до всіх, чи тільки до дружини.
Зважаючи на все сказане, варто підкреслити, що в більш «точних» стилях мови — науковому і публіцистичному — останнім часом накреслюється тенденція розрізняти слова людина і чоловік, тобто слово чоловік найчастіше виступає на означення одруженої особи і разом із рідкісним словом мужчина — в значенні «особа чоловічої статі»; в решті випадків вживається слово людина. Але в розмовному та в художньому стилях ці слова виступають паралельно.

Правильніше: висвячена людина

Чи можна сказати по-українськи нагла людина? Ні, не можна. У нашій мові слово наглий має значення не зухвалий, нахабний, у якому воно тут ужите, а несподіваний, раптовий. Український вислів нагла смерть відповідає російському скоропостижная смерть. Інколи наглий буває синонімічний прикметникам невідкладний («Роботу наглу маю» – Леся Українка), конче потрібний («Тож пояснити все потребу наглу бачу» – Максим Рильський).

Не завжди, бо кожен з них має свої особливості. Слово людина виступає найчастіше в значенні «жива істота, якій властиві мислення, мова, здатність створювати й використовувати знаряддя в процесі суспільної праці». Вона і носій найвищих моральних та інтелектуальних якостей: «Людина – це звучить гордо». У такому розумінні вживати лексему чоловік замість людина не треба. Зате тільки іменник чоловік слід сполучати з кількісними числівниками. Утім, маємо пам'ятати, що в українській мові нормативними є звороти два чоловіки і два чоловіка, котрі передають різне значення. Коли йдеться про представників чоловічої статі, то при числівниках два, три, чотири використовують форму називного – чоловіки, а коли про осіб обох статей, форму родового відмінка – чоловіка. Якщо змінити звичайний порядок слів, тобто поставити кількісний числівник після іменника, тоді вислови типу шість чоловік, двадцять, тридцять чоловік (а не людей) виражатимуть неточність, приблизність твердження (чоловік шість).
А ось збірні числівники двоє, троє, четверо, семеро, п'ятнадцятеро та ін. поєднуються лише з іменником люди (можуть виступати і без нього, але при цьому його мають на увазі). Наприклад: «До крамниці зайшло четверо людей» («До крамниці зайшло четверо»). Зі словом люди сполучаються також дробові числівники, коли мовиться про гурт, колектив. «Третина людей у вихідні виїхала за місто» (або «Третина у вихідні виїхала за місто»). Проте іноді, характеризуючи когось, уживаємо паралельно лексеми людина й чоловік. «Він людина допитлива» – «Він чоловік допитливий» (зрозуміло, про жінку в такому разі кажемо тільки людина). Застосування слова чоловік, а не людина часто підкреслює, що йдеться про особу чоловічої статі. «Більше за всіх кричав чоловік у фуфайці, підперезаний кулеметною стрічкою» (Григорій Тютюнник). Якби автор поставив тут людина, то не можна було б збагнути, про кого мова – про чоловіка чи жінку.
Іменник чоловік виступає також як синонім розмовного дядько: «Аж ось іде (Василь) своєю дорогою, бачить, чоловік віз мішки від вітряка, та вісь йому й уломилась» (Григорій Квітка-Основ'яненко). Отже, в більш «точних» стилях – науковому та публіцистичному – останнім часом накреслилася тенденція розрізняти лексеми людина й чоловік. Себто чоловік найчастіше позначає одруженого і разом з рідкісним у нашій мові словом мужчина передає значення «особа чоловічої статі». У решті випадків послуговуємося іменником людина. Однак у розмовному та в художньому стилях ці слова виступають паралельно, є взаємозамінними.

Ми вже бачили, що багато мовних зворотів, яких ми вживаємо, мають своїх близнят у живій мові народу. Наводимо кілька прикладів.
1. Вислів багато важити заміняють на відігравати велику роль: «У нашому ділі багато важить бригадир». — «У нашому ділі велику роль відіграє бригадир».
2. Вислів жити своєю головою заміняють на бути самостійною людиною: «Вона ніколи не житиме своєю головою». — «Вона ніколи не буде самостійною людиною».
3. Вислів брати (взяти) під своє крило заміняють на брати (взяти) під своє покровительство: «Когось же треба взяти під своє крило». — «Когось же треба взяти під своє покровительство».
4. Вислів як на мене заміняють на згідно з моїми поняттями, вислів як на інших — на згідно з поняттями багатьох: «Як на інших, то хто б став про це говорити». — «Згідно з поняттями багатьох, то хто став би про це говорити».
5. Вислів держати себе заміняють на поводитися: «Держи себе як годиться». — «Поводься, як вимагають правила пристойності».
6. Вислів чого це заміняють на з якої речі: «Чого це я маю пасти задніх?» — «З якої речі я повинен відставати?»
7. Слово по-дурному заміняють на безрезультатно (без жодних результатів), даремно (російське понапрасну): «Ходить він, ходить, і все по-дурному». — «Ходить він, ходить і все без жодних результатів».
8. Вислів краще, ніж хто заміняють на краще, ніж хто-небудь інший, краще, ніж де — на краще, ніж деінде (де-небудь в іншому місці): «У клубі веселіше, ніж де». — «У клубі веселіше, ніж деінде».
9. Вислів так і знай, що заміняють на можна бути впевненим, що: «Так і знай, що буде дощ». — «Можна бути впевненим, що буде дощ».
10. Вислів гострий на язик — кровне близня слову дотепний: «Дивись, який гострий на язик!» — «Дивись, який дотепний».
11. Слово знай — близня слів безупинно, безперестану: «Дівчата, знай, співають». — «Дівчата безупинно співають».
12. Вислів хай там як заміняють на як би не: «Хай там як вороги скачуть, нічого не зроблять». — «Як би вороги не скакали, а нічого не зроблять».
13. Вислів із цього не буде діла заміняють на це абсолютно безперспективно: «З тупого шила не буде діла». — «Тупе шило — абсолютно безперспективний інструмент».
А тепер пригляньмось до наших близнят у невеликому тексті.
1. Багато важило й те, що вона жила своєю головою, нікого не брала під своє крило й з усіма була проста. Як на інших, то й їй не слід було б держати себе так. По-дурному це все. Гостре на язик вуличне інформбюро, знай, переконувало всіх: «Хай там як вона старається — з того всього не буде діла».
2. Велику роль відігравало й те, що вона була самостійною людиною, нікого не брала під своє покровительство й з усіма трималася просто. Згідно з поняттями багатьох, то їй не слід було б поводитися так. Це все не дасть жодних результатів. І дотепне вуличне інформбюро безупинно переконувало всіх: «Як би вона не старалась, її старання — абсолютно безперспективна справа».
Прочитавши обидва уривки, ми ще доходимо висновку, що ніколи не зле, вивчаючи літературну мову, прислухатись і до гомону вічно свіжого джерела, яким є жива народна мова.
Цю нотатку, а з нею ще 11 виявлено в рукописному фонді автора.

Правильніше: занедбана (людина), занехаяний (садок), занедбані (справи)

Правильніше: велетень

Правильніше: Терпляча людина

Правильніше: Висвячена людина

Правильніше: Винятково добра людина

Правильніше: Дуже культурна людина

Правильніше: На пошанування непересічної людини