З ГОЛОВОЮ — ФРАЗЕОЛОГІЯ

упірну́ти з голово́ю в що.

Повністю, цілком віддаватися якійсь справі, якомусь заняттю. Приклади
  • Як приїхав додому, зараз з головою мусив упірнути в роботу і бюрову, і власну (М. Коцюбинський)

пори́нути (пірну́ти) / порина́ти (пірна́ти) з голово́ю в що.

Повністю, цілком віддатися чому-небудь, захопитися чимсь. Приклади
  • Отупілий, з головою поринувши в муку,.. просидів Калинка не годину чи дві, а, як йому здавалося, вічність (А. Дімаров)
  • Змушений жити в місті, далеко од народу, я часом з головою пірнаю в етнографічні записи (М. Коцюбинський)
  • Я поринув з головою в театр, вбираючи в себе все багатство народних мелодій (Минуле укр. театру)
  • Він кинувся до сейфа, витяг креслення, розстелив їх на столі, замкнув двері кабінету, сів у крісло й з головою поринув у роботу (В. Собко)
  • І Мацієвський не нехтував працею. Буквально в той же день поринув у неї з головою (Іван Ле)

з голово́ю.

перев. зі сл. укри́тися, замота́тися, пірну́ти і т.ін. Увесь, повністю. Приклади
  • Повернувся [Коробець] похмурий, ні на кого не глянувши, пробрався в свій куток, ліг, замотався з головою (Ю. Збанацький)
  • Христя… кинулась було,— та й пірнула з головою в сніг (Панас Мирний)
зі сл. пори́нути, пірну́ти і т.ін. Заглибившись, не відволікаючись ні на що. Приклади
  • Він кинувся до сейфа, витяг креслення, розстелив їх на столі, замкнув двері кабінету, сів у крісло й з головою поринув у роботу (В. Собко)
  • Він з головою поринає в фольклорно-етнографічні записи (З журналу)
Розумний, кмітливий. Приклади
  • — Ти ж, Мироне, чоловік з головою, при начальстві ходив, надивився на всяку всячину, сам знаєш, що я не буду квасити заяви, мов огірки (М. Стельмах)
  • В громаді о. Гервасій був чоловік з головою (А. Свидницький)
Цілком ( перев. про гроші). Приклади
  • — Невже така цяцька [свічник] п'ятдесят карбованців коштує? Це ж добра корова з телицею… — Корова чи віл, не знаю, а цілий рік тобі на хліб з головою вистачить (М. Стельмах)
  • Якби ти прислав в Одесу мені рублів з 10, то вже було б з головою доволі (Леся Українка)