ПРОСТИМ — ТРАНСКРИПЦІЯ

[про́стий]

відмінок чол. р. жін. р. сер. р. множина
називний [про́стий], [прости́й] [про́ста], [проста́] [про́стеи], [просте́] [про́с`т`і], [проус`т`і́]
родовий [про́стого], [просто́го] [про́стойі], [просто́йі] [про́стого], [просто́го] [про́стиех], [прости́х]
давальний [про́стому], [просто́му] [про́с`т`ій], [проус`т`і́й] [про́стому], [просто́му] [про́стием], [прости́м]
знахідний [про́стий], [прости́й], [про́стого], [просто́го] [про́сту], [проусту́] [про́стеи], [просте́] [про́стиех], [прости́х], [про́с`т`і], [проус`т`і́]
орудний [про́стием], [прости́м] [про́стойу], [просто́йу] [про́стием], [прости́м] [про́стиемие], [прости́мие]
місцевий [про́стому], [просто́му], [про́с`т`ім], [проус`т`і́м] [про́с`т`ій], [проус`т`і́й] [про́стому], [просто́му], [про́с`т`ім], [проус`т`і́м] [про́стиех], [прости́х]
кличний [про́стий], [прости́й] [про́ста], [проста́] [про́стеи], [просте́] [про́с`т`і], [проус`т`і́]

[прости́тие]

Інфінітив [прости́тие]
  Однина Множина
Наказовий спосіб
1 особа   [проус`т`і́м], [проус`т`і́мо]
2 особа [прости́], [прости́но] [проус`т`і́т`]
Майбутній час
1 особа [проушчу́] [прости́м], [простиемо́]
2 особа [прости́ш] [простиете́]
3 особа [прости́т`] [прос`т`а́т`]
Минулий час
чол. р. [прости́ў] [прости́лие]
жін. р. [прости́ла]
сер. р. [прости́ло]
Безособова форма
[про́шчеино]
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.