КОЛЮЧИЙ — ТРАНСКРИПЦІЯ
[ко́л`учий] яким колють; гострий
| відмінок | чол. р. | жін. р. | сер. р. | множина |
| називний | [ко́л`учий] | [ко́л`уча] | [ко́л`учеи] | [ко́л`уч’і] |
| родовий | [ко́л`учого] | [ко́л`учойі] | [ко́л`учого] | [ко́л`учиех] |
| давальний | [ко́л`учому] | [ко́л`уч’ій] | [ко́л`учому] | [ко́л`учием] |
| знахідний | [ко́л`учий], [ко́л`учого] | [ко́л`учу] | [ко́л`учеи] | [ко́л`учиех], [ко́л`уч’і] |
| орудний | [ко́л`учием] | [ко́л`учойу] | [ко́л`учием] | [ко́л`учиемие] |
| місцевий | [ко́л`учому], [ко́л`уч’ім] | [ко́л`уч’ій] | [ко́л`учому], [ко́л`уч’ім] | [ко́л`учиех] |
[коул`у́чий] який може колотися; дошкульний
| відмінок | чол. р. | жін. р. | сер. р. | множина |
| називний | [коул`у́чий] | [коул`у́ча] | [коул`у́чеи] | [коул`у́ч’і] |
| родовий | [коул`у́чого] | [коул`у́чойі] | [коул`у́чого] | [коул`у́чиех] |
| давальний | [коул`у́чому] | [коул`у́ч’ій] | [коул`у́чому] | [коул`у́чием] |
| знахідний | [коул`у́чий], [коул`у́чого] | [коул`у́чу] | [коул`у́чеи] | [коул`у́чиех], [коул`у́ч’і] |
| орудний | [коул`у́чием] | [коул`у́чойу] | [коул`у́чием] | [коул`у́чиемие] |
| місцевий | [коул`у́чому], [коул`у́ч’ім] | [коул`у́ч’ій] | [коул`у́чому], [коул`у́ч’ім] | [коул`у́чиех] |
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.