Розділ «Транскрипція», або «Фонетичний словник», або «Орфоепічний (ортоепічний) словник», містить у собі інформацію щодо правильної вимови слів та їх граматичних форм. Є найбільшим словником транскрипцій у мережі. Відбиває звуковий склад української мови для більше ніж 330 тис. слів.

В яких випадках розділ стає в пригоді?

  1. Як наголошувати слова: черговий, олень, помилка, завдання, адже?
  2. Вимова слів, у яких відбувається асиміляція за глухістю: розпитати, розквіт, зсунути, кігті.
  3. Вимова слів, у яких відбувається уподібнення за дзвінкістю: вокзал, лічба, якби, просьба, боротьба.
  4. Вимова слів, у яких відбувається асиміляція за м'якістю: пісня, кузня, сьогодні.
  5. Вимова слів, у яких відбувається уподібнення за місцем і способом творення: зжати, милуєшся, братство, дошці, тітчин.

Система приголосних звуків

За участю голосу й шуму За місцем і способом творення
губні
(“мавпа Буф”)
зубні тверді
(“де ти з’їси ці лини”)
зубні м'які піднебінні
(“Рой, щ[шч]е їжджу”)
задньоротові
(“хуґа гука”)
з. щ. з. з.-щ. щ. з. з.-щ. щ. з.-щ. щ. з. щ.
сонорні
(“ми винили рій”)
м в н л н` л` р, р` й
дзвінкі
(“буде гоже ґедзю у джазі”)
б д дз з д` дз` з` дж ж ґ г
глухі
(“усе це кафе “Птах і чаша”)
п ф т ц с т` ц` с` ч ш к х

*з. — зімкнені; щ. — щілинні; з.-щ. — зімкнено-щілинні.

Крім того, за звучанням виділяють ще такі групи:
  1. Шиплячі: [дж], [ж], [ч], [ш].
  2. Свистячі: [дз], [з], [ц], [с].