ІСКРИШ

Пірит, залізний колчедан.

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005

ІСКРИ́ТИ и́ть, недок.

Викидати, розсівати іскри (у 1 знач.). Приклади

Пожежа все розгорялась та розгорялась. По сторонах тих двох високих куп огнів здіймалися нижчі, зливалися і страшенно іскрили. (Панас Мирний)
Всі промокли, як хлющі, тільки отаманова люлька ще іскрила, та й то лише тому, що зверху на ній була мідна кришечка, яка закривала тютюн од води. (С. Тельнюк)
– Дорожіть днем – ось що я вам скажу, молоді! Дорожіть миттю, секундою! Живіть так, щоб встигли зоставити слід після себе путящий. Живе не той, хто чадить. Живе – хто іскрить! (О. Гончар)

чим і без дод. Яскраво сяяти; виблискувати. Приклади

Жемчуг іскрить та леліє. (Ю. Федькович)
В саду іскрять сніги рожеві. (М. Шеремет)
Коло столів .. стояли довгі ослони, оббиті жовтою шкірою, що тепер іскрила світлом. (Т. Осьмачка)
Нехай [кохання] іскрить, Немов вечірня зірка непогасна. Любові хай звучить мелодія дочасна.... (В. Стус)

чим. Сяяти, світитися внутрішнім світлом (перев. про очі, погляд); іскритися. Приклади

безос. Приклади

Личко [Христі] червоніло, усміхалося; очі грали: здоров'ям і радістю іскрило від їх [них]. (Панас Мирний)

спец. Утворювати іскри при неповному контакті. Приклади

Електроприлади можуть іскрити й спричиняти повільні дугові розряди. (з навч. літ.)
Місце безпосереднього з'єднання алюмінієвого та мідного провідників може нагріватися й іскрити. (із журн.)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.