ІНІЙ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

І́НІЙ і́нею, ч.

Тонкий шар кристалів льоду, що утворюється осіданням водяної пари з повітря на охолоджені предмети; паморозь, наморозь. Приклади

З чорної дірки [вікна] виходила сиза пара, осідаючи на віконниці інеєм. (Панас Мирний)
Мабуть, йому ввижається далекий Сибір і сніги Забайкалля, буйний іній, і шелест скляного вітру, і друзі – такі ж, як і він, приречені, але непокірні. (І. Багряний)
Мороз береться, мабуть, дужче, бо вбрались в іній дерева. (Н. Забіла)
Гусенятко обсихало під маминим крилом і не знало, що двоє його братів і четверо сестричок народилися ще у травні, весною, коли й треба, а воно – восени, сьогодні, коли іній цвіте на зеленім лататті і давно вже не чути голосу їхніх найближчих сусідів-деркачів. (М. Вінграновський)

перен. Про сивину. Приклади

Пальці поринули глибоко в скуйовджену, густу, припорошену інеєм старості, розкошлану чуприну. (Б.-І. Антонич)
– Дарма, що ото голова інеєм взялась, – додала Корніїха, – а на Центральній недавно так розбушувався, що дружинники й такого хотіли остригти. (О. Гончар)
Бородатий, смолобровий чоловік, старший за інших, усміхався Петрані. Ледь загніздилася та усмішка між його чорних, з інеєм сивини вусів, у криво окреслених, випнутих, пошерхлих губах.... (М. Малиновська)
Ще не так давно бачив батька чорночубим, а тепер – увесь вкритий інеєм. (з публіц. літ.)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.