ІНТЕРДИКТ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ІНТЕРДИ́КТ у, ч.

У римському праві – наказ претора сторонам, що позиваються, про заборону або здійснення певної дії. Приклади

Римському праву були відомі посесійні інтердикти, що спрямовані на охорону наявного володіння від зазіхань та відновлення вже порушеного права. (з навч. літ.)
Захист фактичного володіння існував ще в римському праві і здійснювався не у формі судового розгляду, а за допомогою наказів претора – інтердиктів. (із журн.)

У католицькій церкві середньовіччя – спосіб покарання, який полягає в забороні богослужінь, релігійних обрядів на певній території. Приклади

У Памплоні зібралися представники всіх країн, де були сильні позиції єзуїтів; вони обговорювали план спільних дій у світлі майбутнього відлучення ордену від церкви й накладення на всі його області інтердикту. (О. Авраменко, В. Авраменко)
Кілька римських родин раз у раз воювало за папський престол, проти пап повставали антипапи, які проклинали своїх противників, обкладали інтердиктами всіх їх прихильників. (з наук.-попул. літ.)
Папа Гонорій ІІ звелів архієпископу піддати короля анафемі й накласти інтердикт (тобто тимчасову заборону виконання всіх релігійних обрядів) на французьке королівство. (з навч. літ.)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.