ІМАНЕНТНЕ

Поняття, що означає внутрішньо притаманну предметам або явищам властивість, закономірність.

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005

ІМАНЕ́НТНИЙ а, е, книжн.

Властивий природі самого предмета або явища, внутрішньо притаманний їм. Приклади

Іманентний закон у творчості – постійне прагнення митця до різноманітності, до найповнішого вияву своєї індивідуальності в межах певної генерації, що йде за духом часу. (з наук. літ.)
Джон Локк опрацював принципи, що стали іманентними постулатами європейської цивілізації. (з наук.-попул. літ.)
Однією з іманентних рис історичної пам'яті є те, що вона відіграє роль ферменту самоідентифікації різних спільнот – від малих соціальних груп до цілих народів та суспільств. (з наук.-попул. літ.)

кому, чому. Те саме, що притама́нний 1. Приклади

Лише після смерті людина може злитися зі всесвітнім розумом, але й цей розум іманентний матеріальному світові. (з наук. літ.)
Грецькі рукописи із джерелознавчого погляду є носіями багатовікової історичної інформації, не лише іманентної головному текстові, але й такої, що накопичувалася у вигляді пізніших записів, нотаток, коментарів тощо. (з наук.-попул. літ.)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.