ЯЗИКАТИЙ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЯЗИКА́ТИЙ

Який любить багато говорити, сперечатися, сваритися; балакучий. Приклади

– Відкіль це взявся неборак? Чому ж йому ніхто не cкаже? Та це вже, справді, сором, глум!.. – Цить, язикатий! – дядько каже, – Бо то ж мій кум... (Л. Глібов)
– Була в нього дочка – не дівчина, а справжнє чортеня. Швидка, як куля, язиката, вперта, вередлива – мені б, старому ослові, вже тоді було б збагнути... (Ю. Збанацький)
– А бодай вам, які язикаті, – засміялася Ольга Павлівна. – Вас, бачу, не переговориш... (В. Кучер)
Дорош і Оксен увійшли, стривожені і збуджені: дорогою язикатий виконавець розказав їм, що “голову ранено, і хтозна, чи до ранку доживе”. (Григорій Тютюнник)

Який має форму язика (у 1 знач.) (про вогонь, полум'я, хвилі і т. ін.). Приклади

Язикате полум'я весело облизувало синій таз, в якому клекотіло варення. (О. Гончар)
Перед світанком на південно-східному схилі Довгої балки .. визолотилися язикаті вогнища. (І. Волошин)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.