ЩАСТИТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЩАСТИ́ТИ

безос. Ітися на щастя, на успіх кому-небудь; удаватися, везти. Приклади

Килина на поле чухрає колосків збирати. Їй на те щастило: не проходило того дня, щоб вона з півклунка пшеничних колосків додому не приносила. (Панас Мирний)
На літературному полі мені щастило. (М. Коцюбинський)
– Щастить тобі, як утопленику, – засміявся він. – Орися кличе. (Григорій Тютюнник)
Данило озирнувся. Ольги не видко. Мабуть, пішла кудись. Не щастить йому... (О. Копиленко)
Угодовці приходили до народу з облудними словами співчуття, захисту народних інтересів – і їм часто щастило збити народ з пантелику. (Ю. Смолич)
Одного разу син бачив його у полі, коли жита колосилися. Не кожному щастило бачити старого таким: він ішов борозною, приглядаючись до колосків, гладив їх, мов легінь кучері нареченої. (М. Томчаній)

заст., розм. Робити щасливим когось, давати кому-небудь щастя. Приклади

Як згадали, так зробили, Щастила їм доля, І розбили вражу силу, Як пух серед поля. (І. Франко)
Стали виходити місяць та зірка на небо ночами, стали щастити закоханим. (С. Васильченко)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.