ШЕПІТ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ШЕ́ПІТ

Тихе мовлення, при якому звуки вимовляються без участі голосових зв'язок. Приклади

Щось десь тріщить, ламається, гупають чоботи, чується шепіт, дихання. (М. Коцюбинський)
Голос Антона перейшов у шепіт, дівчина ледве чула його. (М. Трублаїні)
Мовою шепоту користуються лише найменші люди світу – пігмеї в тропічних лісах Центральної Африки та веди в джунглях Цейлону. (з наук.-попул. літ.)
Вона [пісня] не пестощі любови [любові], Не вітру шум, не шепіт хвиль. (І. Франко)
Данило лежав під дубом і під шепіт листя дрімав. (А. Хижняк)
Знову місток і внизу дзюркотливий шепіт чистої, аж до дна прозорої води. (М. Томчаній)
Ото слухають, слухають дівчата, та: “Бабо-бабо! От ми од вас хліб одіб'ємо – нащо все порозказували?”..“Дурні-дурні! Я ж вам хіба які мудрі шепоти розказую?..”. (Дніпрова Чайка)
– Чи ви мене коло того знахарства заставали? Та я .. всі шепоти-наговори перезабула. (І. Волошин)

перев. мн., розм. Чутки, поголоски, розмови (перев. потайні).

у знач. присл. ше́потом. Тихо, без участі голосу; пошепки. Приклади

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.