ШАНУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

Відчувати або виявляти глибоку повагу, пошану до когось, чогось; поважати. Приклади

[Парвус:] Чесний батьку, громаду нашу я шаную щиро, але Руфіна в ній я ще не бачив і що він за людина – теж не знаю. (Леся Українка)
В душі він пишається своєю матір'ю, йому втішно знати, що її шанують робітники. (О. Гончар)
Усіма своїми почуттями Панас Саксаганський тягся до трудівників .. Він шанував цих простих людей, що своїми руками створюють всі багатства, що своєю працею могли б прикрасити всю землю... (Ю. Мартич)
Коли ти боронитимеш волю Й самостійність народу твого, Ми повік шанувать тебе будем І любити, як друга свого. (Леся Українка)
Санька визначила, що перед нею людина добра, а не зла, що її треба поважати й шанувати. (Григорій Тютюнник)
Кияни свято шанують героїв, які обороняли наше місто в грізному 1941 році, визволяли його від ворога в незабутньому 1943-му. (з газ.)
Наливають молодій кварту горілки, ідуть молодого шанувать. (Сл. Б. Грінченка)
Старому Макусі дуже добре було: його і почитували, і шанували по-старосвітськи, і всього, чого забажає, усе йому й є. (Г. Квітка-Основ'яненко)
Благаю Бога, щоб смеркало, Бо на позорище ведуть Старого дурня муштровати [муштрувати]. Щоб знав, як волю шанувати, Щоб знав, що дурня всюди б'ють. (Т. Шевченко)
А Никанор Личков – він розумів і шанував Матвійове мовчання... (Л. Первомайський)
Сам Петрусь дружбу з Юрком шанував і пишався нею. (П. Дорошко)
– Та ще й повдавались [дочки] в матір: усі чепурні, шанують одежу. (І. Нечуй-Левицький)
– Треба шанувати сили, – мовив Стальський, поклавши на однім кріслі капелюх і ліску і сідаючи на друге. (І. Франко)
Коли б вона, Катерина, мала свій родючий ґрунт, то шанувала б його і пестила. (С. Чорнобривець)
Природу треба шанувати, берегти й множити її багатства. (з наук.-попул. літ.)
Без вашого відому [відома] і згоди я не дозволю собі змінити щось у Вашому рукопису [рукописі], бо й я признаю й шаную права автора. (М. Коцюбинський)
І до них я мовив грізно: “Га, а що се ви, панове! Чи забули шанувати Ваші власні постанови?”. (В. Самійленко)

Виявляти турботу, пілкування, дбати про кого-небудь; піклуватися, доглядати. Приклади

Минуло літо, після жнив Овес хазяїн змолотив І Шкапу ту, що вередує, Він і шанує, і годує. (Л. Глібов)
Був собі чоловік і жінка .. Послав їм Господь на втіху одного тільки синка – Павлусем звали. Та вже ж і шанували, і пестували вони того одинчика! (О. Стороженко)
– Ой рада б я Марусеньку За рідну прийняти, Та чи буде ж вона мене, Сину, шанувати? (з народної пісні)
Щира була в його [сина] душа до всіх! Батька й матір шанував і поважав – сказати. Старі тішаться та радуються своєю дитиною. (Марко Вовчок)
Випроводжали в науку Юрка. З парубком поважно здоровкались статечні дядьки, оглядали його зі всіх боків, наказували шанувати батька-матір, не дерти носа перед людьми. (М. Стельмах)
– Прощай, сину... прощай, моя дитино!.. Ша... ша-нуй... себе... (Панас Мирний)
Шануючи себе, ми повинні шанувати інших. Це – азбука, але ж і азбуку треба пам'ятати. (М. Рильський)

чим і без дод., розм. Пригощати когось, пропонувати поїсти й випити; частувати. Приклади

Веселий господар Дем'ян Любив гостей на бесіду скликати. Він був багатший від усіх селян, Всього доволі мав, було чим шанувати. (Л. Глібов)
– Ганно, чого задумалась – шануй гостя дорогого. Край, насипай, частуй! (Марко Вовчок)
Два роки щонеділі шанував я її чаєм, ласощами, дарував картинками. (Л. Яновська)
– Ану, діду, ще, ану ще чарочку! – раз по раз гостинно шанувала діда Маруся. (С. Васильченко)

ШАНУВА́ТИ