ЧУЙНО — ТЛУМАЧЕННЯ
ЧУ́ЙНО
Присл. до чу́йний.
Приклади
- З-під волохатих брів кидають очі далекий погляд, а вуха чуйно вбирають в себе найменший звук. (М. Коцюбинський)
- І чуйно слух напружений хлопчини Ловив оцей, з дитинства знаний клич. (М. Бажан)
- Ідучи в колоні на далекі вогневиці гаснучого заходу, Хаєцький чуйно ловив ніздрями знайомі з дитинства запахи весняних, розпарених за день полів. (О. Гончар)
- Тихенько підіймалася, аби не збудити Дмитра, але опришок спав чуйно і відразу прокинувся. – Га? Що? Хто се? – Спи, спи, Дмитрику. (Г. Хоткевич)
- Собаку гнали з двору, одначе не били, і він щоразу придумував якось знову перебратися через камінний паркан і бродив порожніми доріжками саду, а іноді лягав десь під деревом чи під затишною стіною і чуйно дрімав довгими годинами. (І. Микитенко)
- Оля знала, що дядько Микита милував Сашка, ставився до нього добре і чуйно. (Л. Юхвід)
- Хоч неприятель ніякий не грозив таборові, то все-таки його стережено чуйно – таке вже було воєнне правило монголів. (І. Франко)
- * Образно. Зелені гори, убравшись у білі гуглі, прислухалися чуйно, як дзвеніло на небі золото зір. (М. Коцюбинський)
- Вдалині неясно манячіли .. хутори, що відбігли від села і чуйно причаїлися в степу, немовби стали на сторожі. (Я. Качура)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.