ЧОРТІВ — ТЛУМАЧЕННЯ
ЧО́РТІВ
Належний чортові (у 1 знач.).
Приклади
- Треба одружитись, Хоча б на чортовій сестрі! Бо доведеться одуріть В самотині. (Т. Шевченко)
перен., розм.
Дуже поганий, неприємний, негідний.
Приклади
- – Оце завіз мене в якийсь вулик. Це не Западинці, а якийсь чортів мішок. (І. Нечуй-Левицький)
- – Ану, покажи свої руки! Одразу вдарило в голову: усе пропало! Через чортову коросту не приймуть у школу. (В. Минко)
- – Ага, ага... Поглядаєш так, мовбито й нічого, а чортову думку маєш. (Г. Хоткевич)
- – Є у нас тут на селі одна дівчина, Наталка зветься, коли б ви її побачили – прямо закохалися: висока,чорноброва, як ягода, чортова дівка. (С. Васильченко)
Уживається як складова частина ботанічних, зоологічних та інших назв.
Приклади
- Під великим корчем давно поваленої тайфуном піхти, серед сушняку і заростей лимонника та чортового дерева, диверсант зупинився. (О. Довженко)
- Однією з найдавніших рослин нашої флори є водяний горіх. За химерні форми .. великих ромбовидних або трикутних плодів-горіхів цю однорічну рослину подекуди звуть ще рогульками, чилимом, водяним каштаном, чортовим горіхом тощо. (з наук. літ.)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
ЧОРТ
У християнстві та слов'янській міфології – злий дух, біс, диявол, сатана.
Приклади
- – Дивись, Тимошко, що воно? – крикнув водовоз на свого товариша. .. – То, брат, чорти! – рішив Тимошка і перехрестився. (Панас Мирний)
- Їй здається, що вона з Миколою вже на тім світі .. Рогаті й хвостаті чорти висіли скрізь по камінні, неначе кажанки, і поливали Бжозовського зверху гарячою смолою. (І. Нечуй-Левицький)
- Образ чорта має дохристиянське походження, проте християнські уявлення при диявола справили вирішальний вплив на його пізніший вид: у фольклорі та народних малюнках чорти – антропоморфні істоти, покриті чорною шерстю, з рогами, хвостами й копитами. (з наук.-попул. літ.)
- * У порівн. Побіг [Карпо] за Іваном собі на берег, стрибнув на пісок, перекинувся раз, удруге, втретє, вимазався, як чорт. (Панас Мирний)
- Уже чимало козаків видерлося на вал, як несподівано відчинилися ворота і з них, мов чорти з пекла, повалили натовпом яничари. (С. Добровольський)
розм.
Уживається як лайка (щодо кого-небудь).
Приклади
- – Який там чорт собак дратує? – гукає, чутно по голосу, Карпо, дядьків середній син. (Панас Мирний)
- – Стій, чорт! – впівголоса лаяв Тимко коня. (Григорій Тютюнник)
- Зосина мати спересердя відмовилася від доньки, не дала їй навіть пір'їнки, а Юрія кляла і святими, і всіма чортами, що він своїми безсоромними циганськими очима причарував її доньку. (М. Стельмах)
- Він почав нишпорити. Чорт! десь заподілися [книжки], ну, та дарма. (М. Коцюбинський)
- Ти ж знав: Що хто програє. Той чорта (Не тепер на споминки!) здрімає. (П. Гулак-Артемовський)
перен., розм., фам.
Про вмілу, жваву, метку, хитру, лукаву, сміливу і т. ін. людину, перев. чоловіка, хлопця (як вираження захоплення, схвалення).
Приклади
- – А завзятий, чорт! – з задоволенням хтось вилаявся, затягуючись цигаркою. – Скільки проплив у таку холодину. (М. Стельмах)
перев. зі сл. морськи́й, розм.
Велика морська риба надряду костистих.
Приклади
- Ми часто випливали удвох на рибу... Ми ловили неводом, вудкою, на крючки. Витягали червоних колючих чортів, блакитних морських в'юнів, плескатих півнів і голку-рибу, що блищала на сонці, як гострі наточені коси. (М. Коцюбинський)
- Серед риб є завзяті “рибалки”. До них належить і “морський чорт”, названий так за величезний, потворний рот. (з газ.)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.