ЦВІЛА — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЦВІСТИ́

Розкриватися, розпускатися (про квітки). Приклади

Барвінок цвів і зеленів, Слався, розстилався. (Т. Шевченко)
Скот пасеться в стерні. А ось гречка біліє – цвіте. (А. Тесленко)
Цвіте липа й пахне неймовірно. (Ю. Яновський)
Пам'ятаю, казала моя мати: – Цей світ, як маків цвіт. Зранку цвіте, до вечора опаде! (О. Довженко)
* Образно. – Дурний піп – дурна його й молитва, – не витримав Яків Данько. – В твоїй бороді вже гречка цвіте, а в голові й на зяб не орано. (М. Стельмах)
Тут і село якраз. Біліють хати, цвітуть городи. (Марко Вовчок)
Як то гарно жить на волі, Коли усе цвіте. (Л. Глібов)
А луг цвіте. А далина синіє. Кує зозуля щедро у гаю. (Л. Дмитерко)
Степ уже цвіте де-не-де. (О. Гончар)

перен. Виділятися яскравою барвою, світитися яскравим світлом. Приклади

Сів [Кирило] на порозі і закурив .. Червоний вогник цвів серед ночі, як квітка щастя. (М. Коцюбинський)
Він бере її за руки і крізь ранішнії луки Вдвох вони додому йдуть. В небі райдуги цвітуть. (Л. Первомайський)
Вогонь то здіймався, то падав, неначе дихали груди, розкидався снопом, розпливався туманом, і цвіли хмари на небі, неначе троянди. (М. Коцюбинський)
Уже цвіли на вулицях вогні, а ми повільно йшли собі з вокзалу. (С. Голованівський)
Ніби на гравюрі Хокусаї, Ліс грабовий золотом цвіте. (М. Рильський)
На майдані цвіли хустки. (Ю. Збанацький)
Прощавайте, ждіте волі, – гей, на коні, всі у путь! Закипіло, зашуміло – тільки прапори цвітуть... (П. Тичина)
* Образно. Як патока, так річ у неї на губах, І сміх її цвіте, мов мак, що на грядках. (П. Гулак-Артемовський)
Його душа, до смерті молода, Цвіла в книжках – у квітах пурпурових. (М. Рильський)

перен. Бути в розквіті сил, молодості, вродливим (про людину). Приклади

В садах кохалися, цвіли, Неначе лілії, дівчата. (Т. Шевченко)
Є такі люди, що .. цілий вік цвітуть то молодою дівочою красою, то розкішною повною молодичою, то якоюсь старечою красою. (І. Нечуй-Левицький)
– Вродо моя хорошая, Нащо ти цвітеш? Без доленьки на сім світі Марно пропадеш! (Леся Українка)
[Хмельницький:] А ти, Соломіє, все кращаєш. [Кривоніс:] Це від кохання так цвіте. (О. Корнійчук)
Жили, цвіли, сміялися, любили Веселі хлопці – молодість сама. (М. Рильський)
Із-за вагончика вийшла дівчина в ситцевому платтячку, мабуть, ровесниця Ліні, тільки куди міцніша, здоровіша за неї, – з вогню та з сонця вся! Так і цвіте вся здоров'ям, налите тіло горить смагою. (О. Гончар)
Його обличчя, що недавно ще цвіло свіжим рум'янцем, було жовте. (І. Франко)
Мужчини сивими стали з морозу, а обличчя жінок цвіли, як мак. (М. Коцюбинський)
На всі щоки її по-весняному цвів густий рум'янець. (О. Копиленко)
З вікна учительської на дітей дивилася Серафима Петрівна, і її зморщене обличчя цвіло від радості. (П. Панч)
В очах у неї, у всьому виразі обличчя цвіло щастя... (О. Гуреїв)
Тетяна сиділа задумана, уші палали, як цвіт королевий, а в очах цвіли, як золотий світанок, ті мрії, що впину їм немає. (С. Васильченко)
Над столами схилились обличчя, в вікна цеху вечірня ртуть... Тільки шелест паперу ритмічний, тільки зорями очі цвітуть... (В. Сосюра)
Очі в Романа Петровича блискотіли, на обличчі цвіла привітна, захоплена посмішка. (В. Козаченко)

перен. Успішно розвиватися; процвітати. Приклади

Вийду в сонячні поля, На долину гляну, Там цвіте моя земля Од Дніпра до Сяну. (Т. Масенко)
Цвіте життя, красується природа, липневий день над горами сія. (І. Гончаренко)
Мужай, прекрасна наша мово, Серед прекрасних братніх мов, Живи, народу вільне слово, Над прахом царських корогов, Цвіти над нами веселково, Як мир, як щастя, як любов! (М. Рильський)
[Ганна:] За клопотами чи знайдеться час баблятися ще з якимись думками?.. Колись і думки цвіли і рясніли, та пополовіли і зав'яли... (М. Кропивницький)
І сміх, і дзвони, й радість тепла. Цвіте веселка дум. (П. Тичина)
Серце тихим привітом цвіте... (В. Сосюра)

спец. Змінювати забарвлення внаслідок масового розвитку мікроорганічних водоростей (про водойми); укриватися пліснявою, цвіллю. Приклади

Хати були великі, просторі, тільки темні та чорні; по стінах цвіла пліснявка. (Панас Мирний)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ЦВІЛИ́Й

Укритий цвіллю; запліснявілий, зацвілий. Приклади

А лежить сухар, а лежить цвілий, Що кішка не з'їла, – Оце тобі, ти, мій наймитку, Вечеря поспіла! (з думи)
Намерзла та наморена, вона лягала на вогке ліжко біля цвілих стінок. (Л. Яновська)
По цвілому закопові все ще бродив апатичний цап. (П. Панч)

Який втратив первісний природний колір, вицвів. Приклади

Руді цупкі уси, старанно голене віспувате обличчя, цвілі неспокійні очі .. Зняв із голови крамарський козирок, витирає хусточкою блискучу лисину: Качан. (С. Васильченко)
Коли я увійшов, мій приятель сидів біля столу. Він кивнув своєю кудлатою головою на канапу біля вікна, .. а сам втопив до нот свій ніс, посідланий пенсне з цвілою оправою. (Олесь Досвітній)

перен., розм. Укритий прищами, миршавий (про людину). Приклади

[Явдоха:] Це я знаю, хто підвіз візка! Це той цвілий попенко... Запопаду ж я його – знатиме він мене! (Панас Мирний)
Із сцени співали для цвілих міських обивателів радісну вість. (С. Васильченко)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Останні коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.