ХМУРИТИСЯ — ТЛУМАЧЕННЯ
ХМУ́РИТИСЯ
Насуплювати брови, морщити чоло, обличчя, виражаючи зажуреність, незадоволення, задуму і т. ін.
Приклади
- Михайлина незадоволено хмурилась, але Наталя добре бачила – мати на неї не сердиться. (Ю. Збанацький)
- Митько не дуже зажурений, але роблено хмуриться. (А. Головко)
- Олег все глибше замикався в собі, наче його мучила якась таємна гризота. Він весь час хмурився і здебільшого німував. (С. Голованівський)
- * Образно. Місяць дивиться на дівчину і не то хмуриться, не то посміхається їй. (М. Стельмах)
- Хмуриться небо обличчям кошлатим, Сонячний усміх згубивши між хмар. (Р. Братунь)
- Ксеня біжить під захист батька, якому теж дістається від матері: – А ти й радий потурати їй! – хмуряться низький лоб і чорні крильчасті брови. – І що тільки з вас обох буде? (М. Стельмах)
- Чоло її час від часу хмуриться в задумі, а вуста щось мимоволі шепочуть... (О. Гончар)
- Вже бачу, як ти хмуришся там здалека на мене. (Леся Українка)
- Вони [чоловіки] хоч і сваряться, так за діло, і не уміють хмуритися один на одного цілими місяцями, як жінки. (Григорій Тютюнник)
тільки 3 ос.
Те саме, що хма́ритися 1.
Приклади
- Хмуриться небо, збивається знов волога. (К. Гордієнко)
- Не все ж і хмуриться, – колись виясниться. (прислів'я)
тільки 3 ос.
Темніти, тьмяніти в негоду або в присмерках (про місцевість, предмети і т. ін.).
Приклади
- Тьмяно в халупці. Цідять морок маленькі вікна, хмуряться вогкі кутки, гнітить низька стеля. (М. Коцюбинський)
- Навколо хмурилася тайга. Вітер стих, і лісові велетні, здавалося, відпочивали після боротьби з крилатим супротивником. (О. Донченко)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.