ХИТАЮ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

кого, що і без прям. дод. Надавати чому-небудь коливального руху з боку на бік, вперед і назад, згори вниз; колихати, гойдати, розгойдувати. Приклади

Віє вітер, повіває, Кораблі хитає. (С. Руданський)
В очах Перед нею хатина похилая стала. Ні огню в їй, ні світла. І буря хитала Двері. (Леся Українка)
Дерева в саду хитає вітер. (В. Сосюра)
Хвиля хитає комиші, вішає на кореневища верболозів лиштви білої піни. (Григорій Тютюнник)
Марія, перед тим як стрибнути в човник, хитнула утлу посудинку носком черевика. (Ю. Смолич)
Хитало досить нашого човна, але ми всі того не боялись і ніхто не був хворий. (Леся Українка)
Пароплав раптом так хитнуло, що графин не встояв на столику і брязнув на підлогу. (О. Донченко)
Аж ось почали у город четвернею ридвани в'їжджати; .. неугавно клекотіли насади, злегка хитаючи ридвани, наче тую колиску. (Панас Мирний)
Крок Орла мене хитає в кавалерійському сідлі так ніжно й лагідно. (В. Сосюра)
Вам здається, що ви їдете, що вас хитає. (Панас Мирний)
Круг себе сумно озирнулась [Марія], На руки козеня взяла І веселенькая пішла На хутір бондарів убогий. А йдучи, козеня, небога, Ніби дитину, на руках Хитала, бавила, гойдала. (Т. Шевченко)
Тільки мені наче сниться, що хитав мене хтось у колисці і співав надо мною тихесенько. (Марко Вовчок)
Пришле, було, [батько] сусідку, щоб я несла онучка. Так було втішається! Було хитаючи аж засапається. (Ганна Барвінок)
Семенко хитав дитину, але співати не вмів. (В. Стефаник)

чим. Коливати, здійснювати коливальні рухи чим-небудь. Приклади

Він [Олександр] ласкаво хитнув головою Софії та Саньці, озирнувся навкруги і разом з Луценком рушив із хати. (В. Винниченко)
Кіт неохоче підводить сонну голову і ліниво хитає куценьким хвостом. (Н. Рибак)
* Образно. Крикнула беззвучно навздогін [вітрові] покинена смерічка, хитнула верхів'ям, простягає віття, вернути хоче. (Г. Хоткевич)
Гіллям хитнув дубовий гай. (М. Рильський)
– Ой у полі билина, вітер нею хитає. (П. Чубинський)

кого, що. Рухаючи, соваючи що-небудь, робити його нестійким, хистким; розхитувати. Приклади

Лаврін скочив у сіни і почав хитать драбину. (І. Нечуй-Левицький)
На ній [продухвині] стоїть бовдур дерев'яний. Попробував його хитнути – де там! (Г. Хоткевич)
До Хортиці води кипіли, І скелі хитали вони, Каміння несли, мов пір'їну, Гривасті, страшні буруни. (М. Нагнибіда)
Й хлопці веселі, завзяті Землю хитнуть гопаком. (М. Гірник)
Рвонуло за бугром, хитнуло землю, обдало теплом... (І. Гончаренко)
Коли сонце стало високо, вдарив із дзвіниці дзвін; хитнув повітря і ножем пройшов в серце. (М. Коцюбинський)
Розітнувся десь вибух страшний... І хитнуло повітря... Летить грузовик... (В. Сосюра)
Гірка образа давила її за душу, кусала за серце, кров била в голову, їй здавалося, що земля крутилася під нею і її хитала. (Панас Мирний)
Трясила втома вже хитає, не може підвести й руки... На зброї сонце дико грає, і дико цокають клинки... (В. Сосюра)

тільки недок., що, перен. Робити що-небудь неміцним; підривати, розхитувати. Приклади

Почав Гурамішвілі, ставши серед хати, да словами ж Руставелі світ старий хитати. (П. Тичина)
Хто може скласти ціну маленькій листівці, яка хитає царський трон? (М. Стельмах)

ХИТА́ТИ