ХИЛИТИСЯ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

Нагинатися, нахилятися, наближаючись до кого, чого-небудь; робитися похилим. Приклади

По тім боці жита половіють; чутко – млин меле, і чуєш і бачиш – шумлять і хиляться верби на греблі. (Марко Вовчок)
В травах перепілки, тихий плач сопілки, і на сонці гілки хиляться в плодах. Краю мій, ти, краю, кращого немає, як тебе, розмаю, та по всіх світах. (В. Сосюра)
Спілий колос хилиться до землі. (Д. Бедзик)
– Вйо, коні! – шаленіє Левко. – Підвівшись на весь зріст, він розкручує над головою кінець віжок, здригається, хилиться на вибоях і невідомо яким чудом втримується на санях. (М. Стельмах)
Штефан відійшов трохи і уважно стежив – в який бік більше хилиться дим з курища. (Г. Хоткевич)
Вибравши мить, коли палуба поволі хилилася назад, він розширив скальпелем рану і застиг на якусь долю секунди, ждучи, поки крейсер вирівняється. (В. Кучер)
Човен мій, не хились, не хились. (І. Гончаренко)
Літак хилиться набік, піднімає крило, воно затуляє все небо, його зернисте срібло сліпить очі. (Л. Первомайський)
І враз уявляється йому картина поєдинку з якогось романа [роману] .. Він зводить пістоль... синій димок – і пан Микола хилиться вниз, а крізь білу сорочку стікає червоний струмок. (М. Коцюбинський)
Незвичні до військової науки люди хилилися цілим покосом під кулями. Але йшли, як лава. (Ю. Яновський)
Як не спиться Івасеві, візьме мати його русяву головоньку в свої руки .. й стиха, любим голосом малює йому картину іншого життя... життя тихого, хліборобського побуту .. Івась після того хилився на материну руч. (Панас Мирний)
[Старий чоловік:] Чого у тебе попіл на волоссі? (Жінка мовчить і ще нижче хилиться). (Леся Українка)
Відкрив [Іван] очі, блиснув пожовклими білками і намагався вдихнути повітря, бо це була остання боротьба його. Але голова почала в'янути, хилитись вбік. (Мирослав Ірчан)
Овечата ледве сновигали по траві, шукаючи тіні і, не знаходячи, жалібно деренчали, голови їх хилилися, боки ходором ходили. (Панас Мирний)
Горить земля від спеки. Крейда біла Блищить на схилах. Сонце припіка. І від безводдя хилиться змарніла, Суха, як дріт, стеблина будяка. (П. Дорошко)
Хто не хилиться в битві хоробрій, той довічно для бою живе! (С. Голованівський)
Дрижать поля мої від матернього плачу, Та ворог хилиться, уже спіткнувся він... (М. Рильський)

перен. Ставати на чийсь бік; віддавати перевагу якійсь думці, переконанню і т. ін. Приклади

Варто пригадати, що в тих сторонах [в Карпатській Русі] ще в половині XVI в. дуже голосною і рухливою була купка людей, що хилилися до протестантизму. (І. Франко)
– Самі кажете, що через те нема й суду на ваших братів, що й судді на багатирський бік хиляться. (Б. Грінченко)
Не подобався конфедератський [конфедеративний] лад Матвієві. Він став до короля хилиться, За нього воювать. (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича)
Згорда позирала [Маруся] на Осауленка і на його Орину, сироту вбогу. Та, як голубка полохлива, до свого подружжя хилилась. (П. Куліш)
Сина Йвана молодого Оддали в солдати За те, що ти не навчила Панів шановати [шанувати]. До кого ж ти прихилишся? Нікого немає!.. До людей хились, небого, Люде [люди] привітають. (Т. Шевченко)
* Образно. Не хилітесь [думи] ні до кого, Ляжте дома спати... (Т. Шевченко)
Кричите, Що Бог создав [створив] все не на те, Щоб ви неправді поклонились!.. І хилитесь, як і хилились! (Т. Шевченко)
– Він [пан] у нас тепер начальником громадським, .. якийсь прислужник писарем, і ціла рада мусить хилитися по їх волі. (І. Франко)
Сором хилитися, Долі коритися! Час твій прийде З долею битися, – Сон пропаде. (Леся Українка)
Догадується Василь Іванович, чого так хилиться перед ним Литовка: підходить строк векселю, а грошей, мабуть, тонко... (С. Васильченко)
* Образно. Доки дикі кози в горах держаться, не хиляться вони перед тим, хто забажає їх обстригти. (А. Кримський)

до чого, на що. Наближатися до якої-небудь межі, якогось моменту, періоду свого розвитку, руху. Приклади

Вечір хилиться до нічки. Світ тікає від очей... (Я. Щоголів)
День хилився до вечора, вітер ставав холоднішим і дужчим. (О. Гуреїв)
Над землею згущався день, хилилося на вечір. (Іван Ле і О. Левада)
Вечоріє. Біле холодне сонце хилиться за гору, а в ярузі, над позамітаними снігом хатами, піднімаються сиві стовпи диму. (І. Вирган)
Сонце вже хилилося за синю смугу, курява починала рожевіти, назустріч пастушки гнали з поля череду. (П. Панч)
Місяць хилився все нижче, золотавився, тьмянішав. (З. Тулуб)
Уже й до сватання діло хилилось. Родичі переказали, що Лукіян Середа згоден віддати за Грицька дочку – “нехай присилає сватів”. І Грицько наважився нарешті. (А. Головко)

ХИЛИ́ТИСЯ