ХИБУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ

ХИБУВА́ТИ

на що, чим, у чому. Мати хиби (див. хи́ба 1, 2), недоліки в чомусь, бути слабким через що-небудь. Приклади
  • Багато уваги на пленумі [Спілки письменників України] було приділено драматургії для дітей. Відзначалося, що деякі п'єси хибують на риторику, їх герої виписані за старими шаблонами та схемами. (з газ.)
  • Хоч Тимко і сміявся з Орисиних химер, він, сам того не помічаючи, теж хибував на них. (Григорій Тютюнник)
  • У критичному етюді “Європейська соціальна драма в кінці XIX століття” Леся Українка переконливо довела, чим хибувала “стара” романтична драма, саме у питанні взаємовідносин особистості та середовища. (з наук. літ.)
тільки 3 ос., кому, що, діал. Боліти. Приклади
  • – Мені зеленої масті треба, її не дають кому-небудь. До аптеки я сама люблю йти. Я ж мушу розповісти аптекареві, де й що мені хибує. (О. Кобилянська)
  • – На що скаржитеся? – Не певний, чи жінка зрозуміла його, перепитав: – Що вам хибує? (Ірина Вільде)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ХИБУВА́ТИ

Не вистачати; бракувати. Приклади
  • Він сам не знав ще ясно, чого йому хибує, чого йому хочеться. (І. Франко)
  • – Що за біс лисий! – думав він собі. – Здається, нічого мені не хибує, а радості в серці не чую... (О. Маковей)
  • Думка в нього [директора] була така, що мужик не здужає дорахуватися, чи в касі що хибує, чи ні. (Л. Мартович)
  • Небагато хибувало до того, щоб [Петрик] наголос був не розплакався. (Марко Черемшина)
  • Де сила жива, життя кличе до бо́їв, Та вже ж не хибне там борців і героїв. (І. Франко)
  • Сей рік жито хибнуло, а ярина добра. (Сл. Б. Грінченка)
  • Великі дерева шануй, Що плід дають і в спеку тінь; А як і плід часо́м хибне, Чи ж тінь сама не є добром? (І. Франко)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.