ФУГА — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ФУ́ГА

Форма поліфонічного твору, що ґрунтується на послідовному проведенні в усіх голосах однієї або кількох тем за певним тонально-гармонійним планом. Приклади

З вікон полилася весела мелодія, шумлива й бурхлива, неначе вода полилася водоспадом. Маруся заграла фугу, швидку й голосну. (І. Нечуй-Левицький)
Грала [Аглая-Феліцітас], що хто бажав і хотів. Танці, поважні сонати, мазурки, одну фугу Баха і свої мелодії. (О. Кобилянська)
Наприклад, у таких поліфонічних творах, як фуга, починає співати один хоровий голос, згодом до нього приєднується другий, потім третій голос і т. д., так що в кінці співає вже цілий хор. (з навч. літ.)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ФУ́ГА

Шов між дошками, які щільно пригнані ребрами одна до одної. Приклади

– Одної ночі, коли всі спали, швидко зістругав я фугу в однім стовпі комірки – виважив долотом дилину, вліз до комірки, взяв свої папери. (І. Франко)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ФУ́ГА

Хуга 1. Приклади

Реве, свище заверюха [завірюха]. По лісу завило; Як те море, біле поле Снігом покотилось. Вийшов з хати карбівничий, Щоб ліс оглядіти, Та де тобі! таке лихо, Що не видно й світа. “Еге, бачу, яка фуга! Цур же йому з лісом! Піти в хату...”. (Т. Шевченко)
Сипле сніг, як з рукава; Крутить завірюха; В полі вітер завива, Надуває фуга... (Л. Боровиковський)
Курява, завія й хуртовина, Заметіль і хвижа і фуга́, – Не степи, а біла домовина, Де людину чорт перемога. (Л. Первомайський)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах