УЧУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

Сприймати слухом, чути. Приклади

В тій тиші Марія ясно вчувала, як за долиною шумить море. (В. Кучер)
– О, якби та юрба неправдива Вчула, як я тепер заспіваю! – Скам'яніла б з нестяму та дива! (Леся Українка)
Війт був чоловік гордий і гострий. Учувши оці звернені до себе слова, він .. почервонів зі злості. (Н. Кобринська)
Пізніше до Юрка прийшов Петрусь. З кухні, де мила посуд, вчула [мати] їхню розмову. (П. Дорошко)
Раптом крізь потріскування дров і гуготіння полум'я я вчув ніжний трепет. .. На припічку комина пробував крила .. метелик. (В. Дрозд)
* Образно. Крізь стогін хуги, крізь сміх весни, крізь регіт грому і плюскіт зливи я все вчуваю: – Самотній!.. самотній!.. (М. Коцюбинський)

Сприймати органами чуття, відчувати. Приклади

Йдучи з Дичковим поруч, він мовчав, Плечем вчуваючи рамено друга. (Л. Первомайський)
Проте і тут .. – у пахощах кори, гілок так само вчував [Василь] зогріте променястим пилком сонця дихання весни. (Я. Гримайло)
Вона вчувала тільки, як хтось удавлює її в подушки. (М. Івченко)
Вона підвелася і тепер тілько вчула, як щеміли її коліна. (Панас Мирний)
І круторогі, вчувши свіжу воду, Та сіно, та жадану прохолоду, Самі звертають у широкий двір... (М. Рильський)
Прикриті попонами, тиснуться коні. Вони вже вчули чужинців, щулять вуха, сторожко витягують шиї. (Григорій Тютюнник)

перен. Підмічати що-небудь приховане, здогадуватися про щось за певними ознаками. Приклади

Чую спокійний, як завше, голос простуджений твій. Тільки незвичне звучання я учуваю у нім... (І. Гончаренко)
Вчули про лихо моє всі мої вороги – та й зраділи, що Ти це зробив. (Біблія. Пер. І. Огієнка)
Пастух не змовчить, не стерпить, тяжко образив голову і завгоспа, Хіба ж так минеться? Серце вчува загрозу... (К. Гордієнко)
Вона була, як завжди, мила у своїх листах.., однак Бачура вчував у її словах і тінь тривоги, і розчарування. (М. Чабанівський)
За цими словами Стадницький вчуває щось недосказане, їдке, неприємне. (М. Стельмах)
Жандарм Баглаї щось часто став проходжуватись мимо хати, чи не вчув чогось негідник? (М. Чабанівський)
Він мимохіть згадував слова Флори, привітні усмішки, ласкаві погляди, вчував її лагідний голос. (Г. Коцюба)
В його [колосся] гомоні я вже вчуваю веселий дзвін першої коси, гучну пісню комбайна. (Д. Ткач)

УЧУВА́ТИ