УТИНАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

що. Відрізувати, відсікати, відрубувати що-небудь гострим знаряддям. Приклади

Усподі утинають, а вгорі латають. (Номис)
Знаю я, де козам роги втинають. (Номис)
Одна чорна курка .. запіяла півнем, і треба було голову втяти. (М. Коцюбинський)
Хазяйновита, але скупа, вона втинала одежу, як тільки можна було обтяти. (І. Нечуй-Левицький)
Які добрі щепи садівник плекає! Так, що всі зайві парості втинає, Щоб добрі соки йшли все вгору. (І. Франко)
Тіло померлого царя .. обвозили по всіх підвласних сторонах, .. піддані на знак свого жалю мають собі утяти волосся. (М. Грушевський)
* Образно. Мрія полине із думкою вкупці Геть у далекі світа, – Крил не втинай сизокрилій голубці, Хай вона вільно літа. (Леся Українка)
Піймався, вражий син, держи його, держи! Трамвай тебе затис, цей мур дорогу втяв. (В. Стус)
Минулого року будинок упав, утявши життя двом мешканцям. (з газ.)

тільки док., кого, що. Ударити, врубати, врізати чим-небудь гострим. Приклади

Там, піднявши вверх сокиру, Хлоп уже на нього [Лиса] ждав, Розмахнувся, змірив добре І щосили разом втяв. (І. Франко)
Дужче заболів той пальчик, що втяла [Харитя] серпом. (М. Коцюбинський)
Хтось утяв його шаблею по голові. (А. Чайковський)

тільки док., що. Відрізати, відсікти, відрубати з метою зробити що-небудь. Приклади

[Лукаш:] Та я хотів собі сопілку втяти, – хороший тута вельми очерет. (Леся Українка)

тільки док., що, розм. Майстерно зробити що-небудь. Приклади

То так і я тепер пишу: Папір тілько, чорнило трачу... А перш!.. То так утну, що аж заплачу. (Т. Шевченко)
– От ясла втяв! Таких ніхто не має! Чи так? – у жінки він питає. (Л. Глібов)
Вона несміливо підійшла і сіла біля мене. – Ось ба, якого я воза сплів, – утнеш такого? – похвалився я, показуючи воза. (Б. Грінченко)
У .. князя Острозького селища ростуть, як гриби по дощі. Я, худопахолок, такого не втну. (А. Чайковський)
– А глянь-но, Назарику, скільки ми з тобою за цей місяць утнули. Дивись! Скільки оком докинеш, усе чорніє та й чорніє наша рілля, – мовила Одарка. (Л. Яновська)
[Храпко:] Нуте лиш, я вам оце дільце припоручу. [Печариця:] Я з дорогою душею; та чи втну його? (Панас Мирний)
– Ти гадаєш, що я .. без окулярів утну цю записку, писану курячим почерком мого Івана? (М. Чабанівський)
– Я написав [книгу], так торбу вкрали. І всі мої папіруси тю-тю. .. А знов мені заходжуватись страшно. Старий уже, тепер так не утну. (Л. Костенко)
– Хто ж, Лесю, напише нам приговор причету? – питається на вулиці Мирон .. – Усі такі грамотії зібралися, що більше хрестика нічого не утнуть. (М. Стельмах)
А музики знов втяли козачка: скрипка знов заспівала, а решето знов забряжчало. (І. Нечуй-Левицький)
– Ану заводь, Максиме! – І ми такої враз гучної утяли, Що аж замовкнули в житах перепели. (М. Рильський)
Без коня не всякий утне тую штуку [перепливе Буг], перші шведи – ні. (Б. Лепкий)
Його несподівано звідтіль [з бурси] вигнали за те, що він раз утнув штуку в класі. (І. Нечуй-Левицький)
Годилося б, до речі, в поемі під кінець утнуть бучне весілля, пустити у танець, якщо не все, то, може, хоча би півсела. (І. Гончаренко)
Лесько утне ще штуку не одну. Він потім стане побратимом Разіна. (Л. Костенко)
* Образно. Хіба не буває так, що за ціле літо не випадає ні одного холодного дня? А якщо й цього року природі забагнеться втяти таку штуку, тоді – що? (Ірина Вільде)

розм. Виконувати танець із запалом, швидко.

тільки док., що, розм. Зрозуміти що-небудь. Приклади

Сказали [троянці]: “Люди тут бормочуть, язиком дивним нам сокочуть, І ми їх мови не втнемо ..”. (І. Котляревський)

УТИНА́ТИ