УМИВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

УМИВА́ТИ

кого. Мити кому-небудь обличчя, руки і т. ін. Приклади

Циган сей страх не любив води, а ротмістр звелів Олексію щоранку водити його до криниці і добре вмивати. (П. Куліш)
– І ти вже встав? – спитала вона, умиваючи Одарочку, котра одвертала своє личко від води, не давала умивати. (Панас Мирний)
Цариця вмила ноги Іванкові й обтерла рушником. (В. Королевич)
Від глиняних стін віяло вологою, дзюркотів потік із чистою джерельною водою. Тимко підійшов до нього, вмив лице. (Григорій Тютюнник)
Я до струмка серед битви тривожної В ніч приповзу, пересиливши спрагу, Вмию лице від пилюки дорожньої, Двічі ковтну і наповню баклагу. (А. Малишко)

перен. Змочувати, освіжати вологою (про дощ, росу і т. ін.). Приклади

Тілько вітер тихесенько Повіє над ними [могилами], Тілько роси ранесенько Сльозами дрібними їх умиють. (Т. Шевченко)
Землю нашу, землю сонцелику Дощі умиють молоді. (М. Нагнибіда)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.