УКЛЯКАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ

УКЛЯКА́ТИ

Ставати, падати (на коліна). Приклади
  • А на колінах важко перед ним Вклякала жінка, поглядом смутним Вдивляючись у риси захололі. (Л. Первомайський)
  • Маланці забиває дух!.. Не спускаючи очей з вишневого села, тихо осідає вона на коліна. Поруч уклякають діти. (В. Бабляк)
  • Ледве протиснулась [Марія] крізь натовп .. і зараз уклякла на обидва коліна на мокру од крові землю. (М. Коцюбинський)
  • – Ставай!.. сюди ставай... – кивала [Федору Пилиповичу] головою Христя, вклякнувши на коліна перед батьками. (А. Іщук)
  • В тій церковці було повно дітей, і жінок, і стариків. Вони вклякнули й так стояли навколішках, молитовно згорбившись. (І. Багряний)
Взагалі опускатися на землю, припадати до неї. Приклади
  • Вклякнули [козаки] на холодний сніг і прикипіли. (Я. Качура)
Дерев'яніти, терпнути від холоду, незручного положення і т. ін. Приклади
  • Стало сонце примеркати, Став Зміяра уклякати. (І. Манжура)
  • І сам не зрозумів [Умар] у мить, коли хапав утопленика, з якого боку вхопити, – а вхопив як слід, аби тільки б не вклякнули ноги. (Іван Ле)
  • Кирило Смолярчук аж шиєю уклякнув, слухаючи Мічугіна. (Г. Косинка)
Хилитися, никнути (про злаки); робитися сухим, негнучким (про рослини взагалі). Приклади
  • – Наше жито вже сиплеться; через день, через два воно вже вклякне! (І. Нечуй-Левицький)
Втрачати енергію, бадьорість, впадати в пригнічений настрій. Приклади
  • Хмельницький якось укляк, випустив нагайку з руки і, відійшовши до лави, сів біля столу. (Іван Ле)
Ставати нерухомим, завмирати (від несподіванки, страху і т. ін.). Приклади
  • Учта, яку виявили Хмельницького споборники, зворушила запорожців. На якийсь час вони споважніли, розправили плечі, розгладили вуса і уклякли, мов на молитві. (П. Панч)
  • Ганна, як стояла, так і вклякла на тому ж місці, наче вкопана. Оця дивна зустріч і розмова вразили дівчину, справді, як блискавка. (В. Козаченко)
  • * У порівн. Довго стояла [Паша] посеред світлиці, мов уклякла. Бракувало сил поворухнутись, лише руки тіпалися й чомусь отерпли губи. (М. Циба)
тільки док., розм., рідко. Те саме, що замо́вкнути. Приклади
  • Так він і вклякнув, наче води в рот набрав. (Сл. Б. Грінченка)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.