УГАДУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

що і без прям. дод. Ураховуючи певні особливості, ознаки або прикмети, робити правильні висновки про що-небудь; здогадуватися. Приклади

– Бачу... Ліс, видко, буде, а може – і слобода над річкою розтяглась, бо звідти прохолодою тягне, – угадує Яким. (Панас Мирний)
Сидір здивовано дивився на свого сотника. Старий, а літ на ньому не вгадаєш. (Б. Лепкий)
Цариця подив той угадує з очей. (М. Зеров)
Купці в сукняних чумарках і чоботях пляшками обмацували поглядом в'юки, вгадуючи за обсягом і упакуванням їх вміст, якість і навіть асортимент. (З. Тулуб)
Михайло швидше угадував, ніж чув її слова. (В. Собко)
Угадала стара мати, Та не все вгадала, Знать, забула, що колись-то Сама дівувала. (Т. Шевченко)
Його захопив азарт бригади. Він поглядав на бригадира, бажаючи по його очах угадати, що треба робити. (Ю. Яновський)
Молода дівчина вгадала душею, як вгадують малі діти, що Василь каже правду, й злякалась. (І. Нечуй-Левицький)
І все ж художник якимсь внутрішнім, якимсь “шостим” почуттям вгадує, що ці картини їй подобаються менше. (В. Козаченко)
По тому коржі, що плавав поверх води у мисці, угадувала знахурка, від чого те лихо приключилося. (Панас Мирний)
Ще згадувалося мимоволі, як отоді колись Лукії, ще під війну германську, ворожила Упирка і вгадала ж, що вбито її чоловіка. (А. Головко)
– Про що ви говорите? Не доберу, – сказав Прохор, справді не вгадуючи потайних намірів тестя. (А. Шиян)
Таємниці не смів, не умів я вгадать. (М. Рильський)
Данило угадував, що твердою рукою звідти, з ростово-суздальської сторони, почнуть руські землі збирати. (А. Хижняк)
[Деїфоб:] Хоч і віщунка, та сама своєї долі, видно, не вгадаєш, то я тобі скажу. (Леся Українка)
Того, що присуджено буде, Ніхто наперед не вгада. (А. Кримський)
– Не вгадав я, – почав Мручко. – Мабуть, ранком буря буде. (Б. Лепкий)
Хоч набрався трохи муки, А вгадав, що сестри – руки. (Л. Глібов)

кого, що. Розпізнавати, розкривати справжню суть кого-, чого-небудь. Приклади

[Антей:] В стриманім зітханні тихих струн Ми вгадувати вміли урагани, що нуртували в грудях у співця. (Леся Українка)
Тарасові подобалось угадувати людей за зовнішністю: хто цей? а хто он той?.. І коли потім виявлялося, що вгадав, то радів з цього. (Д. Ткач)
[Маруся:] Тепер прощай. Прости мене, Кіндрате, Що я душі твоєї не вгадала. (В. Самійленко)
Одна весела молодичка в яскравім намисті не жартома закохалася в Багірова. Вона вгадала в ньому надійного мужа й господаря, на плече якого з певністю можна спертись. (О. Гончар)

кого, що і без прям. дод. Пізнавати знайому людину чи щось уже бачене, знайоме або відгадувати відому людину чи щось відоме. Приклади

Між музикантами шепотіння, розглядають гостей. Угадують між ними Кармелюка. (С. Васильченко)
Юнга поглядав на постать попереду, вгадуючи, хто б то міг бути. (М. Трублаїні)
Припавши до вагонного вікна, Ната схвильовано вгадувала знайомі краєвиди. (О. Донченко)
Він ще віддалік вгадує Катрину ходу, і поступово на його лиці наче розвидняється. (Є. Гуцало)
– Та й я не вгадаю, що воно за людина, – говорив старий Петро. (І. Нечуй-Левицький)

що і без прям. дод. Намагатися навмання дати правильну відповідь; випадково виявлятися правим у чому-небудь. Приклади

[Явдоха:] Ми сьогодні з Пріською правимося та й давай угадувати: а ну, чи приїде Галя? Я кажу: приїде, а вона – ні. (Панас Мирний)
Спочатку йому було просто цікаво стежити за грою, вгадувати, кому повезе, а кому ні. (О. Гончар)
Підполковник Бережний найбільше не любив, коли хтось говорив навмання, пробував угадати. (І. Багмут)
– Тепер тягніть, – звернувся він до Тайах, показуючи їй із жмені кінчики двох сірників, – вгадайте того, що з сіркою. (Ю. Яновський)

УГА́ДУВАТИ