ТХНУТИ — ТЛУМАЧЕННЯ

ТХНУ́ТИ

Дихати, дихнути; повівати, повіяти. Приклади
  • Здавалось їй, що тільки вона тхне на свого чоловіка, то .. змиє .. смуток із його серця. (Ганна Барвінок)
  • – От і вокзал! Там вона [Маруся], певно, мене жде! – подумав Ломицький, і на його притомлені нерви неначе тхнув свіжий, холодненький вітерець. (І. Нечуй-Левицький)
  • Йон зупинивсь. На нього тхнуло теплом з піддашшя. (М. Коцюбинський)
  • – Де ти, браток, служив? – Я не служив... Я зроду так, – відповів сліпий, і на Павла тхнуло міцним самогонним перегаром. (В. Кучер)
тільки 3 ос., недок., перев. чим, розм. Мати якийсь запах, сильно, різко пахнути чим-небудь, здебільшого неприємно. Приклади
  • – А куди ви поїдете? – Та, мабуть, трохи покатаємось, – відповів червоноармієць, що тхнув ліками. (П. Панч)
  • Тхне бузок чудово, Туга ллється в слово. (М. Рильський)
  • * Образно. – Треба так організувати працю в колгоспі, – каже Дубковецький, – щоб наш хліб не тхнув потом... (В. Минко)
  • Скрізь тхне вином, куди не повернись. (І. Нечуй-Левицький)
  • В хаті тхне фарбою та клеєм, аж дихати важко. (Леся Українка)
  • Від одежі [Порфирія] тхнуло кислятиною й димом. (М. Стельмах)
недок., чим, перен. Мати якусь дуже помітну властивість, ознаку і т. ін. Приклади
  • – Ваші погляди, Степане Гавриловичу, дуже цікаві. Тільки – чи не тхнуть вони давниною? (М. Чабанівський)
  • Від нього за цілу верству тхне козарлюгою, байдебурою степовим... (О. Ільченко)
  • Може, мало порядку було на зборах осередку, які він проводив замолоду, але й казенщиною – аби ви знали – там і не тхнуло. (С. Журахович)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.