ТИРСОВІ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ТИРС

У грецькій міфології – жезл бога виноградарства й виноробства Діоніса (у римській – Вакха) та його супутників, увитий плющем і виноградним листям, із шишкою пінії на верхньому кінці. Приклади

Всі [німфи] уквітчані вінками, Всі одкинулись зухвало, В гордовитих смілих позах, А в руках держали тирси. (Леся Українка)
Я снив, немов боги озвалися до мене: .. І цей – лицем, повитим в чорні шати, І цей, що з піснею в устах збирає Ситняк на дудки І братки темні І на своєму золотому тирсі в'яже На взір .. патериці дві гадюки... (М. Зеров)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ТИ́РСОВИЙ

Прикм. до ти́рса¹. Приклади

Тирсовий пил.
Тирсова плита.

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ТИ́РСОВИЙ

Прикм. до ти́рса². Приклади

Міріади таких тирсових штопориків, роздмухуваних вітром, ворушилися тепер цілими днями по степу. (О. Гончар)
Колись безлюдний тирсовий степ радянська людина перетворила на неозоре море золотої пшениці. (з публіц. літ.)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ТИ́РСА

Дрібні частинки деревини, що осипаються під час її пиляння. Приклади

Бачила вона колись великі купи білої-білої тирси біля теслярів. Пиляли вони дерево, дзижчала пилка, і на землю сипався біленький порох. (А. Хижняк)
У пивній стояло кілька мармурових столиків, підлогу густо посипано тирсою. (Ю. Яновський)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ТИ́РСА

Трав'яниста степова рослина родини злакових з вузьким листям і квітками, зібраними в пухнасту волоть; ковила волосиста. Приклади

Нагинає [вітер] верби в гаї, А тирсу на полі. (Т. Шевченко)
А пісня .. розлягається по тих степах, де колись тирса шуміла. (І. Нечуй-Левицький)
Де-не-де попадався під ноги безсмертник і стирчали біляві пухнасті вінички тирси, співучої степової трави, що від найлегшого подиху вітерця починає тонко бриніти, як жива. (О. Гончар)
Основу травостою становлять тут [у Хомутівському степу] злаки – типчак, тирса, або ковила волосиста. (з наук.-попул. літ.)
* У порівн. – Добре сказав Данило, – стиха зауважили старі, хитаючи сивими, як степова тирса, оселедцями. (З. Тулуб)
– Ой коли ж тебе, серденько, ждати? – Як стане на степу вітер повівати, Очерет та тирсу по степу розсипати. (П. Чубинський)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах