ТЕМБР

Характерне забарвлення звуку, за яким розрізняють звукові тони однакової висоти й завдяки якому звучання одного музичного інструмента або голосу відрізняють від іншого. Приклади

Сукупність усіх додаткових тонів, їх характер та взаємозв'язок з основним тоном надають мовному звукові певного забарвлення, утворюють тембр звучання. (з наук. літ.)
– Чи є хто в хаті? – почувся ніжного тембру високий голос. (С. Васильченко)
Останній дзвінок, гасне світло, короткий удар гонга – народився і погас звук надзвичайного тембру, і завіса розкривається. (Ю. Мартич)
Краси надав декламуванню тембр голосу.., його гнучкість і різноманітність тону, що має відповідати почуттям, вираженим у словах. (з наук.-попул. літ.)
Кінчилась війна, відгриміли переможні салюти .. Життя набирало мирного тембру. (О. Гончар)
Кожна новела “Вершників” має свій тембр. (з наук. літ.)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Останні коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.