СТРУП

Кірка, яка вкриває поверхню або краї рани, що загоюється. Приклади

У свитині латаній дрожала [дрижала] Якась людина. На ногах І на руках повиступала Од стужі кров; аж струпом стала. (Т. Шевченко)
Ахав [Красіцький], аж руками об поли бився, бачачи на дитячих тілах численні синяки, струпи та шрами з загоєних ран. (І. Франко)
[Марина:] У мене ледве затяглася струпом від твоєї ж руки рана, а ти й струп хочеш зірвати... (М. Старицький)
Ушкрябина взялася болячим, спухлим струпом. (Іван Ле)
* Образно. Роси – як ті сльози, і струпом вкривалась під ними земля. (П. Панч)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.