СТИРЧАТЬ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

Стояти, різко виділяючись на поверхні чого-небудь; виступати, видаватися вперед, угору; розташовуватися сторч. Приклади

Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить. (прислів'я)
Повитикались .. скелі з водної глибини і стирчать, неначе вартова сторожа. (О. Стороженко)
Де-не-де поплелося перше огудиння, .. сояшнички [соняшнички] молоденькі стирчать по межі. (Г. Хоткевич)
На вулиці було порожньо й тихо, одна тільки постать в теплій хустці йшла з відрами на коромислі до криниці, над якою стирчав журавель. (П. Панч)
Спересердя Твердохліб рвучко повернувся і зачепився за цвях, що стирчав у стіні. (А. Хижняк)
Незграбно на всі боки стирчав і оддувався на їй недоладно вдягнутий кольоровий крам. (С. Васильченко)
Здоровенні чорні вуса звисали йому аж на груди, а над чолом стирчала коротка чорна чуприна. (І. Франко)
Блакитні очі всміхалися, світле волосся стирчало над квадратним лобом. (О. Копиленко)
Кінець рушниці стирчав у нього при боці. (М. Коцюбинський)
Крізь мисливську сітку де-не-де стирчить сухе пір'я дичини. (М. Рильський)
Носом сопів на лежанці Демид. З-під рядна струпуваті ноги стирчали. (П. Тичина)
Од болісті вона зовсім звелась: щоки, рот та очі її запались, а ніс, підборіддя та чоло стирчали жовті. (Грицько Григоренко)
З вузьким чолом і з костистими вилицями [чоловік]. Ті вилиці стирчали йому попід очима, завбільшки з кулачок малої дитини. (Л. Мартович)
Обличчя [у дівчини] замурзане, зуби ненатурально стирчать. (Ю. Яновський)
Аврельця теж .. поправилась. Бодай на спині не стирчали тепер в неї лопатки, ніби цурупалки обламаних крил. (Ірина Вільде)
Село було степове; .. коло хат стирчали хліви з високого очерету, вкриті зверху очеретом. (І. Нечуй-Левицький)
У відчинених навстіж дверях кімнати видно постаті військових і між ними стирчить стрижена їжачком голова Яцуби. (О. Гончар)

Міститися на чому-небудь, десь (про предмети, недоладно розміщені або недоречні у цьому місці). Приклади

На дворі проти самісінького вікна стирчав .. візок. (І. Нечуй-Левицький)
На голові [у Гриця] стирчить якась лиса-прелиса шапка. (Ю. Збанацький)

перен., розм. Бути присутнім, перебувати де-небудь (про недоречне, небажане або постійне, бридливе перебування кого-небудь десь). Приклади

Сніги впали великі, і Андрій радо прокидав од порога до воріт стежку. Воно усе ж робота, та й не мусить чоловік вічно стирчати в хаті, де світить порожнім оком голод. (М. Коцюбинський)
Помічала стара якусь особливу увагу до свого двора: все на вулиці стирчить хтось із панських слуг. (Г. Хоткевич)
Професор довго стирчав на терасі. Обіпершись руками об поруччя й поблискуючи лисою головою, він пильно дивився на шпичасті горби лівого берега. (Г. Коцюба)
Ох, і ловилися ж прокляті коропи В те літо пам'ятне .. Аж збився зовсім був з житейської тропи Дідок один чудний, що з торбою при боці В воді весь день стирчав. (М. Рильський)
[Храпко:] Знаєте: я давно про вас думав... чого, думаю, такому талановитому чоловікові та при такому ділі стирчати? Що з того учительства? (Панас Мирний)
Треба вириватися звідси. Вже третій рік на заводі Мальований, вистачить з нього, набридло в цеху стирчати. (А. Хижняк)

СТИРЧА́ТИ