СТАРОСТУ — ТЛУМАЧЕННЯ
СТА́РОСТА
На Україні, в Польщі та в Литовському князівстві (у XV–XVIII ст.) – керівник місцевого міського чи сільського управління або самоврядування; війт.
Приклади
- Ввечері прибули старости з Прилук та з Лохвиці і принесли князеві нову неприємну звістку, що по лісах, по дібровах збираються якісь гультяї, не то козаки, не то селяни. (І. Нечуй-Левицький)
- Староста черкаський і канівський Дашкевич просив у великого князя литовського осібної організації для козаків, але не дано. (Леся Українка)
- Тоді-бо дійшло безладдя в Польщі до того, що робив усякий староста, усякий ротмістр, усякий значний чоловік, що йому в божевільну голову прийде, а найбільш із народом неоружним, з міщанами і хліборобами, котрі не мали жодного способу супротив його стати. (П. Куліш)
У Західній Україні (до 1939 року) – начальник, голова повіту.
Приклади
- При обіді директор сказав своїм дітям, що має намір виїхати на який час до доньки, що була замужем за старостою. (О. Маковей)
- Війт доніс до старости, що Коваленко побудував на громадській толоці нову хату та що повинен платити податок. (Л. Мартович)
У царській Росії – голова сільської громади.
Приклади
- В нашого старости три радості: корова здохла, хата згоріла та жінка вмерла. (прислів'я)
- Він звелів одвести бурлак до тюрми, а на суд привести того старосту й писаря, що видавали пашпорти [бурлакам]. (І. Нечуй-Левицький)
- Часом збирались гості. Холодком, в свято, приходив Скоробагатько Максим, староста сільський, якого дражнили “вовчком”, і тесть Підпари, Гаврило. (М. Коцюбинський)
- Довідався Семен, що батько його все своє життя обсівав мізерний шмат землі, який врізався клином у десятини сільського старости. (Л. Смілянський)
Виборна або призначена особа для ведення справ якого-небудь громадського колективу, товариства і т. ін.
Приклади
- Люди казали, що церковний староста з одних недогарків [свічок] нажив казан грошви. (М. Стельмах)
- За кілька днів німці [фашисти] наставили старого Кажана старостою. (І. Цюпа)
- Ліда вчиться дуже добре, і її обрали старостою класу. (О. Копиленко)
Особа, що сватає жениха нареченій або наречену женихові.
Приклади
- Просив Пархім Остапа, щоб пішов за нього старостою до Хіврі. (Г. Квітка-Основ'яненко)
- Старости .. уговорювали .. Сикліту Британову віддавати дочку за Василя Мітлу. (Грицько Григоренко)
- Одної неділі сидимо ми собі, аж тут і старости на подвір'я. (Ю. Федькович)
- Молодих запрошують до хати. У ній вступає в свої права весільний староста. (з наук. літ.)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
старостів
Належний старості (у 1-3 знач. ).
Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.