СПІШИТИ — ТЛУМАЧЕННЯ
СПІШИ́ТИ
з інфін., з чим і без дод.
Старатися, намагатися якнайшвидше зробити що-небудь, виконати якусь роботу; квапитися, поспішати.
Приклади
- Готова страва вся стояла, Спішили всі за стіл сідать. (І. Котляревський)
- Спішу поділитися з Вами звісткою. (М. Коцюбинський)
- Оленчук не спішив з відповіддю, розуміючи, що від його слова, від його поради зараз багато що залежить. (О. Гончар)
- Хліб той місила [Марія], до печі доглядалася, хапаючись, так наче Тихін у дорогу куди виряджався, а хліба в хаті не було, та спішила. (А. Головко)
- * Образно. Спішили [вітряки] домолоти чиєсь мливо, скрипіли, і шарпались, і стогнали під вітром. (М. Стельмах)
Швидко йти, бігти, пливти, їхати і т. ін.; прагнути якнайшвидше потрапити, вчасно прийти, не спізнитися кудись.
Приклади
- Він біг, спішив до своєї квартири. (І. Франко)
- Тут немає чим дихать, спішимо на свіже повітря. (М. Коцюбинський)
- Мати одразу ж босими ногами опускається на вогкувату долівку і спішить до печі. (М. Стельмах)
- Батько нічого не сказав синові, побачивши, як той спішить з двору, щоб завидна впоратися з оранкою. (М. Томчаній)
- * Образно. Чорними клубами перекочуються [хмари] і спішать, спішать, спішать... (Г. Хоткевич)
- З зерном машини Спішать до станції – пора ж гаряча! – Жнива! (П. Дорошко)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
СПІ́ШИТИ
Див. спі́шувати.
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.