СПРИЧИНЯТИ — ТЛУМАЧЕННЯ
СПРИЧИНЯ́ТИ
Служити, бути причиною чого-небудь, викликати, зумовлювати щось.
Приклади
- – Люблю дітей, люблю, коли вони Уперше йдуть до школи восени. Вже не цікавить казка про козу, А хочеться довідатися їм, Що спричиняє вітер і грозу, Чому буває в піднебессі грім. (О. Підсуха)
- Харчова олія має бути приємна на запах і смак та не спричинювати хворобливих явищ в організмі. (з наук. літ.)
- Великі спустошення спричинили морози в садовому господарстві середньої Росії. (О. Довженко)
- Головна подія, яка й спричинила всі дальші ексцеси – неждане і недозволене поєднання Данила з Тосею, – не те, щоб була забута, але ж відступила трохи на якийсь час. (Ю. Смолич)
- Кров людини з цієї групи [“універсальних донорів”] може бути перелита представнику будь-якої групи без риску спричинити тяжкі ускладнення. (з наук. літ.)
- Найбільші збурення в Сонячній системі спричиняє планета Юпітер. (з навч. літ.)
- Навіть значні економічні й політичні події не завжди спричинювали політичні зміни у віковічному характері життя селян. (А. Данилюк)
- Макар заступництво матері сприймав як свідоцтво його непогрішності і правоти. І виходило так, що материнська любов, подібно до сильнодіючих ліків, вжитих у великій кількості, поглиблювала хворобу там, де мала спричинити одужання. (С. Добровольський)
- Він дивився на неї добрими чистими очима і прохав у неї пробачення, що своєю присутністю спричиняє клопіт. (Григорій Тютюнник)
- Народна душа плакала над своїм тяжким горем, плакала на наклепників, що жили його [народу] потом і кров'ю й завдавали йому стільки муки й наруги, спричинили стільки нещастя. (Н. Кобринська)
Бути наслідком чого-небудь.
Приклади
- Брак життєвого досвіду спричиняє в молодих прозаїків блідість у відтворенні життя. (з газ.)
- Зміну звичаїв спричинило те, що Вороничі [село] були положені поблизу міста. (Л. Мартович)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.