СПЛЬОВУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

СПЛЬО́ВУВАТИ

що і без прям. дод., чим. Викидати, видаляти що-небудь з рота плювком; випльовувати. Приклади

Юра отямлюється від того, що його раптом занурюють головою в річку. Він пирхає, спльовує щось солоне і відхаркує з легенів пісок. (Ю. Смолич)
Тетеря, з обв'язаною рушником головою, смокчучи квашене яблуко, спльовував під ноги зернятка. (Н. Рибак)
Чоловік понуро сіпнув оком, жінка щось йому шепнула, і обоє безвиразно сплюнули лушпинням. (Я. Качура)
* Образно. Аж налаяла Палажка та й сплюнула, сердите слово. (Ганна Барвінок)

Викидати, видаляти слину, мокротиння з рота плювком; плювати. Приклади

Смоктав [Юрчик] немилосердно. Одну [люльку] викурював, другу набивав, безперестанно спльовуючи набік. (Г. Хоткевич)
– Не дряпайся, кицько, – відхиляє голову управитель і спльовує. (М. Стельмах)
Яків випив чарку, крякнув, скривився, сплюнув. (Панас Мирний)
Гаврилко сплюнув, бо йому набігло повен рот слини. (М. Коцюбинський)
– Чого ж, ми не ледачі, – сказав він і, сплюнувши в руки, міцно вчепився ними в рядняні цупкі гузирі. (О. Гончар)
– Перепився-таки! – сердито сплюнула шинкарка. (О. Ільченко)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.