СПЕРЕЧАТИСЯ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

СПЕРЕЧА́ТИСЯ

Вести суперечку (у 1 знач.), доводячи що-небудь. Приклади

Ми вдвох, ходячи по хаті, говоримо, сперечаємося, та так завзято, як ніби від нашої суперечки залежить щастя громадське. (М. Коцюбинський)
Другий зять не сперечавсь з тещею, мовчав собі та читав книжки. (І. Нечуй-Левицький)
Довго довелося генералові сперечатися з Обручовим. Обручов боявся відступити від букви закону. (З. Тулуб)
Хлопчик знав, що батькове слово завжди тверде й розсудливе і що сперечатися з батьком не можна. (О. Донченко)
У Марії Павлівни часом збирались її товариші на пораду, Микола Васильович ніколи не сперечався проти таких зборів у його домівці. (Леся Українка)
“А що буде, як Денис мене свататиме, а мати моя буде так сперечатись, як .. Терпилиха?” – несподівано майнула думка в Насті. (І. Нечуй-Левицький)

Відстоювати своє право на що-небудь, на володіння чимсь. Приклади

Подано автомобілі – розвезти акторів по домівках. Дехто почав сперечатися за місця в машинах. Кожний хотів їхати в першу чергу. (Ю. Яновський)
Командири батарей люто сперечалися за кожний шмат землі: вже не вистачало місця для артилерійських вогневих. (О. Гончар)
[Маруся:] Стривай, Микито! Бог один бачить, що ти робиш з моїм серцем! Не маю сили сперечатися твоїй волі... (М. Кропивницький)

перен. Не поступатися перед ким-, чим-небудь якимись якостями, властивостями; суперничати. Приклади

Ти усміхнулася, – і враз Все змерхло перед милим зглядом; З огнем очей сяйний алмаз Не міг сперечатися рядом. (П. Грабовський)
Міські ліхтарі сперечаються з місяцем. (В. Сосюра)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.