СОЛОНЕЦЬ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

СОЛОНЕ́ЦЬ

част. солонці́, і́в. мн. Ґрунти степових, пустельних і напівпустеотних зон із вмістом легкорозчинних солей. Приклади

Відрізняють солончаки, що містять солі у верхньому горизонті, та солонці, у яких легкорозчинні солі вимиті в глибші шари, а в колоїдній частині залишився увібраний натрій. (з наук.-попул. літ.)
Попід глинищем, серед колючих хащів та червонястого бур'яну, що росте на солонці, розчищено невеличку нивку. (Леся Українка)
Меліорація солонців.
Освоєння солонців.

Озеро або джерело з солоною водою.

Солевитривала рослина родини лободових із соковитим стеблом і колосоподібним суцвіттям. Приклади

Солонець трав'янистий – це перша рослина при заростанні солончаків. (з наук. літ.)
Солонець трав'янистий.
Червоний солонець.

Ділянка ґрунту із джерелом солоної води.

Місце, де кладуть, розсипають сіль для диких тварин. Приклади

Щоб розвести і закріпити в господарстві козуль, тут створено штучні солонці. Молоту сіль кладуть у спеціальні корита, а сіль-лизунець – у розколину пенька. (з наук.-попул. літ.)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.