СМІХ

Переривчасті, характерні звуки, які утворюються короткими видихальними рухами як вияв радості, задоволення, нервового збудження і т. ін. Приклади

– Твій голос, твій сміх я слухав би цілий вік, та й то, здається, не наслухався б, – сказав Роман. (І. Нечуй-Левицький)
Дівчата наближалися, і все ясніше та голосніше чулися їхні голоси та сміх. (Григорій Тютюнник)
Лунає з вулиці дитячий сміх. (Л. Дмитерко)
* Образно. Яке сьогодні блакитне небо, яке високе і чисте! А золотий сміх сонця! (М. Коцюбинський)
* У порівн. На мулах нешвидких Вона верталась із ясного саду, Ясна, як сад, і радісна, як сміх. (М. Рильський)
Еней по щастю без поміхи Вдавався в карти, ігри, сміхи, А о Юноні і забув. (І. Котляревський)
Заводити сміхи.
Буде тобі, титарівно! Заплачеш, небого, За ті сміхи!.. (Т. Шевченко)

у знач. присудк. сл. Про те, що здатне розсмішити, викликати подив. Приклади

Чужа біда Панькові – сміх; Своя ж і стид, і срам, і гріх. (Л. Боровиковський)
Який же там король став Жабам у пригоді? Такий король, що сміх та й годі. (Л. Глібов)
В Москві великій без адреси Когось шукати – просто сміх. (Л. Дмитерко)

Виставляння кого-, чого-небудь у смішному вигляді; висміювання. Приклади

Сміх – ось що було, за визначенням самого Гоголя, благородною особою в його “Ревізорі”. Цей сміх потряс царську Росію. (М. Рильський)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.