СМЕРД

У стародавній Русі – селянин який входив у селянську общину і сплачував данину феодалові. Приклади

У складі челяді вотчинного господарства основною робочою силою були не раби, а частина вільних общинників, що попала у феодальну залежність, – смерди. (з навч. літ.)
– Час тепер не вільний! Як же можна смерда з конем Од ріллі узяти? Тепер весна: смерду в полі Саме час орати. (М. Костомаров)

перен., заст., зневажл. Про людину незнатного походження. Приклади

Там крик [багатіїв]: – Ви хами, смерди! .. Бунтарська проклята голота!.. (В. Сосюра)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.