СЛУХАЙТЕ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

кого, що і без прям. дод. Спрямовувати слух на створювані ким-, чим-небудь звуки; намагатися сприймати що-небудь слухом. Приклади

– Занишкніть, уха наставляйте І слухайте, що я скажу. (І. Котляревський)
[Запорожець:] А що нам ваша старшина? почує, так послуха, коли має чим слухати, та й годі. (Т. Шевченко)
В темний вечір зим холодних В парту кинувши книжки, Ми збирались коло грубки Слухать нянині казки. (Я. Щоголів)
На галяву вискакує з гущини сарна і, зачарована чудовим концертом, зупиняється, витяга цікаву мордочку .. і слуха. (М. Коцюбинський)
Гаї шумлять – Я слухаю. (П. Тичина)
Стоїть Катря, слухає й не чує нічого. (А. Головко)
Йшли попід горою травами з тобою, слухали дівочу пісню на горі. (І. Гончаренко)
* Образно. Слухає далеч орлина звитяжної пісні мотив. (В. Сосюра)
Еней наш насторочив уха, Мов чоловічий голос слуха, Те чує і старий Анхиз. (І. Котляревський)
Пустив [надзиратель] її до кімнати й причинив двері назад, але не замикав. Став тихенько коло дверей і слухав. (Г. Хоткевич)
Витягає [поранений] великого залізничного годинника. Прикладає до вуха, слухає, чи йде. (О. Довженко)
Хотілося ще й ще слухати його густий, приємний і щирий голос. (О. Десняк)
Забилось серце. Слухать став: о, як вона співає! (П. Тичина)
Настя вхопила .. млинець, похапцем накинула свиту і побігла слухати до сусіди під вікно. (І. Нечуй-Левицький)
В городі він живе у свого родича столяра, слухає розмови робочого люду, вчиться пісень. (М. Коцюбинський)
Всі Бертольдові погрози Слухав [поет] мовчки, усміхався. (Леся Українка)
Він умів не просто слухати, а викликати у свого співрозмовника бажання висловити все, що важким тягарем лежало на серці. (З. Тулуб)
Вона слухає уважно, нотує в пам'яті їхні скарги і почуває, .. як ніби м'якшають, відходять душею ці люди, що їм уже, здається, й скаржитись набридло. (О. Гончар)
Нам слухать тільки тут безсонними ночами, як пахнуть дерева і лопотить огонь... (В. Сосюра)
Мабуть, він перебував у такому віці, коли музику слухають ще ногами. (І. Сенченко)

що. Вислуховуючи, визначати стан і роботу внутрішніх органів (серця, легенів, бронхів). Приклади

Розбудила [Тамара] Марину Хомівну, Віру. Зібралися вони біля неї, слухали серце, чи не б'ється. (А. Хижняк)

що. Публічно розглядати судову справу, заслухувати показання підсудного. Приклади

– Підсудний Іван Орлюк, у вас під час арешту знайшли серед речей оце. Що це? – запитав військовий юрист Величко, слухаючи зізнання підсудного у військовому трибуналі. (О. Довженко)
Народний комітет слухав її уважно, коли вона говорила. (В. Кучер)
– Що ж там на зборах, Мироне, слухали-ухвалили? (М. Стельмах)

кого, що, розм. Вивчаючи щось, відвідувати лекції, заняття або бути присутнім на лекціях, заняттях. Приклади

Знову вийшла стара історія: вважався на одному факультеті, а лекції слухав на іншому. (О. Довженко)

кого, що. Дотримуватися чиїх-небудь порад, прохань, повчань; слухатися. Приклади

Слухай агронома – буде вдосталь хліба вдома. (прислів'я)
Не слуха Чіпка материної ради. Степ, привілля, – от що йому сниться! (Панас Мирний)
– Молоді, слухайтеся у всьому старших. Про лікування ран слухайте старого Бовдюга. (О. Довженко)
Людей слухай, а свій розум май. (Номис)
– Та де там воно є! – Свиня йому мовляє, – Брехня! Не слухай! Я ж була, І їла, і пила, Всі заходеньки обходила, І смітники, І суточки, А доброго нічого там не вздріла. (Л. Глібов)
Дітвора .. бігала боса по нерозталому снігу, не слухаючи звичних материнських погроз і проклять. (О. Довженко)
[Прісцілла:] Не можна, друже, нам, християнам, слухати прохання, бо то ж інакше половина вірних одкинутися мусила б од віри. (Леся Українка)
– Слухай його нахвалки. Завжди галасує про одне, а робить інше. (О. Гончар)
– І не слухайте його, пришелепуватого! Що він тямить? Меле таке, як з білої гарячки! – затарабанила Олена. (М. Стельмах)

кого, що, розм. Коритися кому-, чому-небудь, виконувати чиїсь накази, розпорядження; слухатися. Приклади

– Од Самари до Глухова вся старшина зове мене гетьманом, бо в Козельці на раді всі полковники, осаули, сотники, всі значні козаки присягли мене слухати. (П. Куліш)
– Ти тепер найстарший у громаді, – гримів Степан. – Що ти скажеш, так має бути, а всі тебе мають слухати. (Л. Мартович)
– Остапе, аж дивно мені – отак тебе воли слухають! (А. Головко)
Навіть Левкове відвідування Тетяни не викликало ніяких розмов, бо це була воля батьків, а їх треба слухати, чи то вони посилають на якусь роботу, чи на заручини. (М. Стельмах)
* Образно. Розуму серце не слуха і тяжко у грудях щемить... (В. Сосюра)
Я роблю, що можу, хоч можу я дуже небагато, бо от навіть з великим трудом дописую сей лист – нога не дає, нагадує, що мушу її слухати передовсім іншим. (Леся Українка)
Василь теж став як укопаний і не зна більш, що й казати. На думці ж то й багато дечого є, так язик не слуха. (Г. Квітка-Основ'яненко)
[Елеазар:] Хоч рук моїх послухалася арфа, але не слухає ні рало, ні сокира. (Леся Українка)
Не можу... Не слухають ні руки, ні ноги... І голосу немає... (Г. Хоткевич)

тільки наказ. сп. слу́хай, слу́хайте, кого, розм. Уживається при звертанні до кого-небудь перев. на початку розмови для привернення уваги. Приклади

– Слухай, Тимоше, покинь мою розлучницю! покинь, коли не хочеш каятись вік! (Марко Вовчок)
– Слухай, Пауль, – перериває мої думки Петер. – Ти ж не стріляй у нашого брата. (П. Колесник)
Він озирнувся й гукнув до своїх ремісників: – Грицю, Лаврін, сюди! Слухайте, щоб у школу ні ногою. (П. Панч)

тільки 1 ос. слу́хаю, кого, що. Уживається як відповідь підлеглої особи на розпорядження або оклик, яка указує на прийняття цього розпорядження до виконання або на готовність (при оклику) виконати щось. Приклади

– Ферапонте, зараз мені перекидати гній поза стайню!.. – Слухаю пана. (М. Коцюбинський)
Досить, здається, Брянському хоч уві сні окликнути його, як Шовкун одразу тихо відгукнеться: – Я вас слухаю. (О. Гончар)
– Охрім, – покликав Чугай когось із темряви. Шустрий боєць прибіг швидко і нечутно. – Слухаю. (Григорій Тютюнник)

СЛУ́ХАТИ