СКАЖЕНІЄШ — ТЛУМАЧЕННЯ

СКАЖЕНІ́ТИ

Втрачаючи самовладання, ставати несамовитим, нестямним. Приклади
  • – Мені дух забиває. Я скаженію, я навіснію од кохання, – сказала вона. (І. Нечуй-Левицький)
  • Залізні руки схопили селянина за горло. – Задушу, старцюго проклятий, – прохрипів, скаженіючи, Левко. (І. Цюпа)
  • Скаженіючи, шарахав [кінь] туди й сюди, не бачачи нічого, спотикався. (О. Ільченко)
Біснуватися від злості; лютувати. Приклади
  • [Дрейсігер:] Та йди ж, чого стовбичиш!? (Чутно, як грюкають у двері). Хіба ж ти не чуєш, як тая наволоч скаженіє? (Леся Українка)
  • Стражники скаженіли, але нічого не могли вдіяти. (О. Гончар)
  • Ворог скаженів, розгніваний мужністю прикордонників, і кидав проти застави все нові сили. (Ю. Збанацький)
перен. Досягати найвищого ступеня інтенсивності (про вітер, хуртовину і т. ін.); бушувати. Приклади
  • Ревла, скаженіла хуртовина в степу. (І. Цюпа)
  • Надворі тихо, холодно; мороз скаженів. (Панас Мирний)
  • Чи ще зима не досить наглумилась? Чи ще морози будуть скаженіти? (В. Самійленко)
Ставати скаженішим (див. скаже́ний 2, 3). Приклади
  • Обличчя німця зробилося лютим, він ліз на Гаврила з автоматом, штрикав дулом, очі його щосекунди скаженіли. (Григорій Тютюнник)
  • Каламутне море скаженіло. Вже не хвилі, а буруни вставали на морі. (М. Коцюбинський)
  • Море скаженіє з кожною хвилиною дужче й дужче. (О. Донченко)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.