СКАЖЕНІЄТЕ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

СКАЖЕНІ́ТИ

Втрачаючи самовладання, ставати несамовитим, нестямним. Приклади

– Мені дух забиває. Я скаженію, я навіснію од кохання, – сказала вона. (І. Нечуй-Левицький)
Залізні руки схопили селянина за горло. – Задушу, старцюго проклятий, – прохрипів, скаженіючи, Левко. (І. Цюпа)
Скаженіючи, шарахав [кінь] туди й сюди, не бачачи нічого, спотикався. (О. Ільченко)

Біснуватися від злості; лютувати. Приклади

[Дрейсігер:] Та йди ж, чого стовбичиш!? (Чутно, як грюкають у двері). Хіба ж ти не чуєш, як тая наволоч скаженіє? (Леся Українка)
Стражники скаженіли, але нічого не могли вдіяти. (О. Гончар)
Ворог скаженів, розгніваний мужністю прикордонників, і кидав проти застави все нові сили. (Ю. Збанацький)

перен. Досягати найвищого ступеня інтенсивності (про вітер, хуртовину і т. ін.); бушувати. Приклади

Ревла, скаженіла хуртовина в степу. (І. Цюпа)
Надворі тихо, холодно; мороз скаженів. (Панас Мирний)
Чи ще зима не досить наглумилась? Чи ще морози будуть скаженіти? (В. Самійленко)

Ставати скаженішим (див. скаже́ний 2, 3). Приклади

Обличчя німця зробилося лютим, він ліз на Гаврила з автоматом, штрикав дулом, очі його щосекунди скаженіли. (Григорій Тютюнник)
Каламутне море скаженіло. Вже не хвилі, а буруни вставали на морі. (М. Коцюбинський)
Море скаженіє з кожною хвилиною дужче й дужче. (О. Донченко)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.