РОЗРИВАТИСЯ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

РОЗРИВА́ТИСЯ

Від різких рухів, ривків розділятися на частини, шматки; роздиратися. Приклади

Торба трісь – і розірвалась... (Л. Глібов)
Два разки розірвались, і намисто пороснуло на поміст. (І. Нечуй-Левицький)
В повітрі з'являлися не то білі кружечки, не то маленькі пухирі, які росли, росли, розривалися беззвучно, вприскуючи в темряву світлий порошок. (М. Томчаній)
Як боляче розривається крихкий, сльозами зліплений льодок на віях. (М. Стельмах)
Шевця не маш [маєш] – сам чобіт заший, коли розірвався. (Номис)

Розділятися на частини, осколки, руйнуватися під дією вибуху, пострілу. Приклади

Бувало, що зіпсується на міні ударник .. Візьмуть розриватися тоді міни на пароплаві. Феєрична картина. (Ю. Яновський)
Перший снаряд розірвався неподалік дзвіниці. Прошумів другий... (О. Гончар)
Важка бомба розірвалась біля нашого окопу. (Є. Кравченко)
* Образно. Село аж розривалось від пострілів. (І. Цюпа)

Роз'єднуватися, розсуватися, утворюючи просвіт, прогалину (про що-небудь з'єднане, суцільне). Приклади

Ніч ішла; хмари розривалися – зорі блищали... (Марко Вовчок)
Далі юрби розривалися – звертали в провулки й пропадали в темряві. (А. Головко)
Вивіяв [вітрець] на лід кілька округлих вільхових листів і вони закружляли у рівному колі, потім це коло розірвалося і листки блискавично, мов горобці, пурхнули кудись угору. (М. Стельмах)
Туман розірвався на сході і відразу з його вилинуло, сяючи пишною красою, золотеє сонце. (Б. Грінченко)

перен. Перериватися, припинятися (про те, що зв'язує кого-небудь із кимсь певними стосунками). Приклади

* Образно. – У нас з нею ще до війни ниточка розірвалася. Так, знаєте, трагічні обставини. (С. Голованівський)

рідко. Припиняти свої стосунки, відносини з ким-небудь. Приклади

перен. Зникати (про те, що обмежує чиюсь свободу, самостійність, що є обтяжливим для кого-небудь). Приклади

Ще був народ закутий кайданами .. Але вже чуло серце юнакове, живого наливаючись вогню, розірвуться, впадуть царські окови. (І. Гончаренко)

перен., розм. Одночасно займатися багатьма справами; намагатися встигнути скрізь. Приклади

Я теж мало роблю, бо мушу розриватися на 100 частин. (М. Коцюбинський)
– Якби я могла розірваться надвоє, то я б і сіни мела, і коло печі стояла, – промовила Мотря неласкавим голосом. (І. Нечуй-Левицький)
Він аж розривається, щоб .. найважче самому зробити, а жінці щоб менше зосталося. (Панас Мирний)
Контррозвідки розривалися, шукаючи нас. (Ю. Яновський)

перен. Сильно, гучно звучати, лунати. Приклади

І від бурі, що бушує, і від грому, що так і розривається над головами, шум такий і грохот, що страшно і згадати!.. (Г. Квітка-Основ'яненко)
За плечима у юрми билось й розривалось голосіння Маланки та плач жіночий. (М. Коцюбинський)
Ще дужче гримів голос із репродуктора, а тим часом телефонні дзвінки аж розривались у передпокої, владно кликали до себе. (П. Тичина)
Кричала [Катерина] всім своїм єством, кричала на весь світ, .. розривалася в сухих риданнях... (Г. Хоткевич)
Їм було байдужісінько, чого, власне, .. розривається цей лисий і товстий тубілець. (О. Ільченко)
Ой, нехай плаче, розірветься, а уже мене не діждеться. (П. Чубинський)

тільки недок. Пас. до розрива́ти¹ 1–6.

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Пас. до розрива́ти².

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.