РОЗЛУЧАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

РОЗЛУЧА́ТИ

Примушувати кого-небудь розійтися, відійти один під одного. Приклади

Довго я з ним просиділа .. Та вже господиня покликала, розлучила нас, а то б, здається, й цілу ніч просиділа. (Панас Мирний)
Повільний, журливий спів далеко лунав над імлистими луками: Темная ніч розлучає, коханая нас... Голос був повний, красивий, розлогий. (О. Гончар)

Роз'єднувати, відділяти одне від одного кого-небудь (близьких, рідних, друзів і т. ін.). Приклади

– Не розлучайте мене з моїм Василечком. (Г. Квітка-Основ'яненко)
– Ой Тимоньку, голубчику, ріднесенький мій, дорогесенький! Розлучають нас, – заплакала вона ще дужче. (Григорій Тютюнник)
– Прошу пана нас [братів] не розлучувати! (І. Франко)
– Помремо разом, і спершу я помру перед тобою, і хіба тільки мертвого мене розлучать... (О. Довженко)

Припиняти, розривати чий-небудь шлюб. Приклади

[Руфін:] Чи се тобі громада наказала, чи ваш єпископ шлюб наш розірвав? Яка страшна сувора сяя віра, що розлучає жінку з чоловіком. (Леся Українка)
Я вам не суддя мировий... Не я розлучала, і зводити не мені. (Микола Чернявський)

розм. Відділяти по одному з гурту (свійських тварин); вилучати. Приклади

Повагом ішли корови в пилу вуличному. Десь мекали вівці і ляскав батогом вівчар – розлучав по дворах. (А. Головко)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.