РОЗКОЛЮВАТИСЯ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох

РОЗКО́ЛЮВАТИСЯ

Від удару, тиску і т. ін. розділятися на частини, осколки, шматки. Приклади

Аж іскри сипалися навколо, а камінь не хотів розколюватись. (О. Донченко)
Впав саркофаг, і земля застогнала. Десять рабів він скалічив і сам розколовся надвоє. (Леся Українка)
Кавун хруснув і розколовся зигзагами на дві рівні половинки. (І. Микитенко)
* Образно. Раптом небо понялось вогнем, розкололось посередині і з страшним тріском завалилось на землю. (М. Коцюбинський)
Голова розколювалася від страшного болю. (Н. Рибак)

перен. Розділятися на групи внаслідок розбіжності в думках, поглядах (про суспільство, колектив, організацію і т. ін. та їхніх членів). Приклади

Та хіба ж я можу бути з холодочком м'яти-рути? Ні тим більш сховатись десь: світ розколюється ж весь! (П. Тичина)
З того часу, як людське суспільство розкололося на класи і з'явилася держава, навколо питання про неї точиться гостра ідеологічна боротьба. (з публіц. літ.)
Життя його роздвоїлося, розкололося надвоє. (Панас Мирний)
І враз... ніби щось надвоє розкололося в ньому, і, ні з цього ні з того, захотілось йому сміятись... (Ірина Вільде)

тільки недок. Пас. до розко́лювати.

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.