РОЗКОЛЬНИК — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

РОЗКО́ЛЬНИК

рел., заст. Учасник розколу (у 1 знач.). Приклади

“Нечаєв був, звичайно, абсолютно щирим, віруючим фанатиком, що дійшов до бузувірства, – стверджував М. Бердяєв. – У нього психологія розкольника”. (з наук.-попул. літ.)
Він з родини розкольників і хоч у Бога не вірить, проте поганого зілля не вживає. (Григорій Тютюнник)

перен. Той, хто вносить розкол (у 2 знач.). Приклади

Коли Оксана [із п'єси О. Корнійчука] викриває об'єктивну шкідливість поведінки Гайдая, коли той, як розкольник, залишає комітет. (з навч. літ.)
Коли ще звернути на себе увагу, як не тепер? Успіху розкольники досягли частково... (з наук.-попул. літ.)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.