РОЗКОВУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ
РОЗКО́ВУВАТИ
що.
Розбивати, роз'єднувати що-небудь, з'єднане куванням.
Приклади
- Мій Боже милий, знову лихо!.. Було так любо, було тихо; Ми заходились розкувать Своїм невольникам кайдани. (Т. Шевченко)
- Козаков підвівся, підійшов до важкого “МГ” і взяв його обома руками за теплий ствол, як коваль за молот. – Зараз я тебе розкую. (О. Гончар)
- Вже Ївга не дала нікому розковувати Левка, сама зняла залізо. (Г. Квітка-Основ'яненко)
- Входить молодий, завжди усміхнений ключник, за ним озброєний до зубів поліцай. Він розковує Івана і дає йому десять хвилин на вечерю. (Я. Галан)
- Помер [старий] у кайданах. Розкували тільки мертвого. (В. Кучер)
- * Образно. Дунаю мій, про тебе заспіваю.., як ми прийшли.., щоб вирвати з неволі, розкувати тебе. (І. Гончаренко)
- Земля плаче у кайданах, Як за дітьми мати. Нема кому розкувати. (Т. Шевченко)
- Прийде час, дукачі! Розкує тих, що ви катували..! (П. Грабовський)
- Неважко було йому зрозуміти жінку, немов кайданами закуту в забобони традицій батьків. За одну мить не розкуєш. (Іван Ле)
- Вже пора розкути й коні, І посіяти просце. (С. Воскрекасенко)
що.
Куванням сплющувати, робити тоншим що-небудь.
що, перен.
Звільняти від снігу і льоду (землю, водну поверхню).
Приклади
- Березень розкував Уж, наповнив його сніговими водами, і товста крига швидко попливла. (М. Томчаній)
що, заст., уроч.
Перековуючи, робити з чого-небудь щось інше.
Приклади
- [Тірца:] Не вам судилось розкувати ярмо залізне на коси та серпи. (Леся Українка)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.