РОЗКВІТАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

Розкривши бутони, давати квітки; розпускатися. Приклади

За день брунька [проліска] на кінці стрілочки розквітає враз твердою білою пащицею. (Ю. Смолич)
Бігла мати по білому снігу за третім сином і тяжко голосила. .. Де впала сльозина, там розквітала маленька квіточка. (з легенди)
В саду там при місячнім світлі Чудовії рожі цвітуть; Там ло́тосу квіти розквітли. (Леся Українка)
Побіля садочка розквітли пахучі жоржини. (М. Гірник)
* Образно. На щоках їй розквітли дві червоні плями, немов запізнілі маки смутної, жовтої осені. (І. Микитенко)
Ще не втишились вітри студенії, А луки розквітають зеленії! (А. Кримський)
Ще дерева не розквітали, Не пробилась трава з землі. (І. Вирган)
Не раз вже проросло на цій землі зерно, не раз уже земля розквітнула садами. (І. Гончаренко)
* Образно. Місяць травень, коли наростає трава на сіно й на ліки, розквітав після Юрійового дня. (Ю. Яновський)
Розквітнув яскравими прапорцями бульвар над морем. (В. Кучер)

перен. Досягати найкращої пори розквіту своїх фізичних і духовних сил, молодості, краси, таланту і т. ін. Приклади

Столичний актор може рости, розквітати і розвивати свій талант. (Ю. Смолич)
А над усе [любили] – свою країну, Де ми родились і жили, Де ми любили, розквітали, Ходили з щастям по землі. (М. Стельмах)
– Ви, пані Ганно, все розквітаєте! (Василь Шевчук)
Однолітка з дівчатами класу, вона, проте, раніше за них розквітла. (О. Гончар)
Мені не залишалось нічого іншого, як захоплюватись .. конем. Чуючи це, Яків Степанович розквітав, ніби не про коня йшла мова, а про когось із найближчих господаря. (Ю. Збанацький)
Худорляве личко [хлопчика] ясніє, розквітає все, освітлене білопінною хвилею. (О. Гончар)
Дисертантка розквітнула, немов жоржина. Вона мовчки ручкалася з усіма, посміхалася до всіх. (Іван Ле)
Любка повагом відходила боком до дверей, неначе кралася до свого щастя, до своєї воскреслої любові, що у весну її спізнілу буйно розквітала. (Іван Ле)
Перебралися .. Амвросій Бучма і Мар'ян Крушельницький [в Україну] – тут на всю свою силу почав розквітати їх великий талант. (з публіц. літ.)
Від сліз тих надія ясная, Радісна, тиха надія, мов квітка лелії, розквітла. (Леся Українка)
– Я собі уявляю, як розквітнуть кращі властивості нашого народу... (О. Довженко)
Розквітнуть чесноти, бо людина добра. (В. Підмогильний)
Бачура спостерігав, як Ковалів та Осадчий, всівшись у кутку, діловито розмовляли про річку, серце у нього розквітало. (М. Чабанівський)
Душа моя на мить, на мить одну розквітла. (О. Олесь)

перен. Успішно розвиваючись, досягати найвищого ступеня піднесення, процвітання; протилежне занепадати (у 1 знач.). Приклади

Велике мистецтво може розквітати під впливом ідей сильних, життєздатних. (з публіц. літ.)
Історія Нового Риму – Східної Римської імперії знала часи, коли в цьому багатстві на людській крові розквітали науки й мистецтва, культура й письменність. (С. Скляренко)
Розквітла самобутня грузинська культура, що має давні і славні традиції. (з публіц. літ.)
Відчинивши в майбутнє брами, Розквітає красуня-Варшава. (Л. Дмитерко)
Життя розквітало, країна міцніла. (Н. Забіла)
Віддала [Соломія Антонівна] своє здоров'я й снагу для того, щоб її рідне село розквітало, щоб назавжди пропали в пітьмі минулого злидні, неуцтво. (О. Бердник)
Як пісня в садах солов'їна над дзеркалом срібним ріки, розквітне моя Україна. (В. Сосюра)

РОЗКВІТА́ТИ