РОЗЖОВУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

РОЗЖО́ВУВАТИ

Роздрібнювати, розминати зубами. Приклади

Він старанно розжовував підсмажений мигдаль. (Н. Рибак)
Починаю їсти. Хліб не має ніякого смаку, а я його розжовую і ковтаю силоміць. (Ю. Збанацький)
Усі зуби землерийки мають однакову будову. Такими зубами можна схопити й грубо перем'яти здобич. Розжувати її як слід землерийка не може. (з навч. літ.)

також без дод., перен. Дуже докладно пояснювати, розтлумачувати що-небудь. Приклади

– Поки-то другу [машину] дістануть, а хліб треба збирати! – розжовують [молодим] діди. (Панас Мирний)
– Обгородив [Борейко] себе такими ж, як сам, обивателями, вони його хвалять, а він їм усе прощає. Одним словом, тобі розжовувати не треба. (М. Ю. Тарновський)
Розжуй, та ще й у рот поклади. (прислів'я)
Макар Іванович і почитає для гурту, і розжує. (А. Головко)
[Пилип:] З путящої балачки, то й ми дещо розжовуємо. (М. Кропивницький)
Така злива вражень, що забиває і дух, і мову. Мабуть, розжовувати все побачене й почуте ще довго. Скільки Бог життя пошле. (з публіц. літ.)
– Я нічого письменного не розжую, хоч і у школі вчився. (Г. Квітка-Основ'яненко)
Що маєш казати, то попереду розжуй. (Номис)
Тут одна сусідка радить мені в Ялті одну хатку в 15 р., та я ще не бачила хатки, а се діло треба добре розжувати. (Леся Українка)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.